Каби. Крути. Й перекрути.

Хлопчики. Забусярєні в карєти петлюрівських ТЦК. Босими ніжками серед зими. Йшли по полю. З шабельками іржавими. Сто спудеїв супроти тисяч большевиків, які «просто хотєлі защітіть памятнік Булгакову» в Кієвє… А наші охвіцєри бухалі в вагоні нємєцкій шнапс і грали в фріспіни…

Десь така версія бою на станції Крути десятиліттями навʼязувалася в голови українським дітям.

Державні та недержавні пропагандисти - щирі хлопці, щирі патріоти. Але патріоти, а не націоналісти. Тому коло за колом роздували як їм здавалося правильно гіперболізований міф про Крути. Міф ссикливий, нееротішний, плаксивий.

Якби не війна, то соросня випустила Нетфлікс версію Крут…

О я вже це бачу.

Полковничиня-трансгендер на чолі з взводом циганок відбила спудеїв від німецько-російських нацистських загарбників та повезла на поїзді з жіночими купе в Могилянку на гей-парад.

Крути. 29 січня 1918 року. Насправді:

- офіцери УНР не бухали, керували боєм, уміло берегли резерв в бою, дисципліна була в порядку.

- червонопузу мразь вирізали, вистріляли, розпотрошили по полях, знищували уміло, понесли малі втрати, змусили противника відступити, на тиждень зірвали наступ на Київ.

- загинули, були розстріляні полонені українські військові курсанти, які взимку при маневрах вночі заблукали, тридцять бійців, воєнна драма одного переможного бою.

Крути - успішна кривава бійня супроти наступаючих загарбників.

Все решта - меншовартісна пропаганда.

…

Бог вміє в жарти.

29 січня 2025 року, рік назад, наші козаки стояли в селі А. на Донбасі. Дві позиції ФПВ на краю села, а з іншого краю вже проникали піші групи росіян і з ними рубилася морська піхота.

Я завітав на одну нашу позицію, а на сусідню - «Фортеця» - поруч упала авіабомба. Хлопців з екіпажу Стаффа контузило, трохи засипало в підвалі, поламало обладнання.

При загрозі КАБів завжди одягайте активні навушники, аби зменшити контузію.

Цимєс історії, що в тік-токє нам розкажуть про «убієнних як мясо студентів Крут» і «полковніков штабов ЗСУ відірваних від війни».

Є і такі, як і на будь-якій війні. Але на позицію «Фортеця» приїхав зі мною полковник з командування Сил Безпілотних Систем. І полковника там з хлопцями і контузило.

Тепер називаємо полковник Кабенко. 29 січня другий день народження. Голова погуділа, виїхав з позицій та пішов працювати назад в штаб.

Багато в Україні славних козаків всюди. Про це в тік-токє не розкажуть.

У нас, до речі, вчора авіабомба знову зруйнувала позицію «Рейду», всі козаки майже цілі, але майну гаплик.

Давайте різати большевиків і все буде добре:

https://send.monobank.ua/jar/6paje9Ast6

4441114429200296

Донатьте на справжню українську бойову історію від Карася!

Як я відразу і сказав.

Два ЛГБТ задля дискредитації Збройних Сил України, діючи зумисно, заплановано, на гроші лівих фондів ЄС (переважно колишня агентура Штазі, яка діє в ФРН, залишаючи компроматні звʼязки з СВР РФ) зробили блюзнірське знущання з армії.

Не пройшло і три місяці - провокація завершена, шкода нанесена, цирк завершено.

Нагадаю Меловін - це психічно хворий наркозалежний дегенерат, який ховався в Німеччині під час повномасштабного. Звідти він поливав брудом добровольців-націоналістів, які воювали в штурмових спецпідрозділах ГУР МО.

Десь в 2025-му році Меловін з метою здійснення провокації записався на службу в «оркестр продуктового складу ДПСУ». Навіть від цієї служби він відкосив, і ліг в дурку після передозування наркотиків.

Ліваки - це інфекція, це шкода організму воюючої держави.

Нинішня діяльність ЛГБТ (на гроші ліваків, це по суті робота, план, оплата) має на меті систематичну шкоду інтересам України з метою підриву і без того непростих взаємостосунків з консервативними республіканськими колами США.

«Мир Донбасу, смерть Кремлю».

Ми в Січі любили рейди.

В 2012 пошарпали угорських екстремістів, які влаштували марш на роковини окупації Закарпаття. Йоббікі тоді аж плакалися в новинах. З Києва я зібрав ескадру чоловік сорок, націоналістів та футбольних хуліганів. Міркували «що треба державі», а не конʼюнктурні інтереси організації чи регіону.

В 2013 на марш в розʼєднаний агентурними інтригами силовиків Януковича Харків. На місці збору українського маршу нас була десятка. І півдесятка організацій, виходячи з метро, сіпалися, бо всі з усіма ворогували, а нас ніхто не знав, ми пробували хоч трошки злагодити це все, відчуваючи потребу єдності руху опору.

В 2014 з Києва сформували автопробіг самооборони на Харків. Нас розбили під Чутово «беркута». Швед Майкл Скілт жартував «знову м…..лі під Полтавою набили шведів». Ми не дібралися на марш і його утопили в крові сепаратисти. Академіку з Харкова російські тітушки проламали череп.

В 2016 наші дніпряни вирушили організувати проукраїнський марш молоді в Маріуполі. Покійний «Ісус», слава герою…

Після всіх цих подій довкола завжди загорялася іскра оживлення, енергії. Місцеві українці ставали до рядів. Цінували небайдужість, імпульс взаємопідтримки.

В 2017 році провели марш Героїв УПА в Краматорську.

На фото біля банеру Володя Карась. Брат ніколи не міркував, що герой, чи зробив щось дуже героїчне. Але по сукупності справ та відданих суспільним інтересам років життя - зробив більше тисяч політиків. Володю знали дуже багато людей та суспільних діячів. Порізаний та перешитий після нападів ескадронів смерті Януковича, двохметровий велетень, мав позивний «Вовчик». Бо був дуже добрий та відгукувався завжди, коли треба комусь допомогти.

Володя по стану здоров’я(після нападу в 2013-му) міг не служити, тому записався у військово-польову пошту. Обʼїздив усі сектори. Командири курили і здивовано підіймали брови «Ти вже на УБД заробив десять разів, в таку сраку завозив бійцям посилки. Доброволець? Ти ще й без зарплатні шуруєш? Ну ти даєш».

Похмурого лютого 2022-го Вовчик міг не воювати, але прості чоловічі вчинки кують залізо слави справжніх героїв.

Володя був водієм в групах «фантомів», розвідки ССО, які працювали по передньому краю. Лінії фронту не було, задача була лізти в пекло, шукати, взаємодіяти, давати інформацію про стан справ.

Того ранку третього березня він повернувся з нічного виїзду, але викликався на повторну поїздку, треба воювати - значить треба воювати.

Вовчик загинув у бою, в Мотижині, розвідуючи розташування російського комплексу ППО, який заважав у тому секторі оборони Києва.

Після третього березня 2022 року моя усмішка змінилася назавжди. А голос брата часто ввижається наяву.

І так буде завжди.

Хтось гає своя життя впусту. А хтось віддає своє життя, аби ти мав час.

Як «пропагандон», «з Мюнхена», «ОПшний блогєр», який «звісно ніколи не був на війні». Коли я чую «мені так страшно», «не на часі», «я втомився».

Покійний брат спитав зранку як почалася Велика війна:
- я куда?
- збирайся, ось там точка збору.

Я не сказав займись волонтеркою. Я не посмів забрати в брата честь бути тим, ким він має бути. Українцем, чоловіком, воїном, героєм.

У кожного є вибір. Вільний. Шукати відмазки деморалізованим соплям. Чи поводитися гідно, завдяки тим, хто загинув заради нас.

Тому я відвідую своїх бійців, кожен з яких регулярний, на постійній основі, герой до кінця контракту.

Я запрошую тебе стати до наших рядів. Туди я запросив свого брата. І заплатив найдорожчу ціну. Бо смерть це лише риска, яка підводить підсумки.

- А чи ти взагалі жив? Заради чого? Де ти був, коли пекло спустилося на землю і демони з червоними ганчірками на рукавах несли смерть дітям та жінкам?

У нас зброї під завʼязку.
Тактика відпрацьована.
Підготовка якісна.
Успіх гарантований.
Зараз втрати в сто раз менші ніж в 2022.

Дотиснемо, додушимо, вигриземо краще майбутнє.

Погнали є&ашить. Не сси.

RAID.ARMY