WELCOME TO MATRIX

Всьо пропало. Уже надто пізно.

Не дивись це відео, не лайкай і нікому не скидай.

https://youtu.be/N_3Ws2OvZZc?si=N6J2RbKJGJlXK92y

Коли в університет з лекціями приводили буквально проститутку «як стати успішною» це масу не обурювало. Ну як це? Це ж треба казати молоді, що продавати себе це успєшний успєх. Головне не підпиши контракт із ЗСУ. Краще сосать, ніж воювать. Оплески, оплески охлосу. «Оооо, ми можем відчути як нам дозволять заборонене».

Коли на речника ТРО поставили трансгендера, то натовп офігів, але змовчав. Транс, до речі, потім назад став з жінки чоловіком. Хтось знає, як це у них працює? Відріж-приший? Типу під різний сезон року обери собі ґєндєр?…

Ще були різні дуже причудливі призначення. «Обличчя» міністерств і конкурсів. Памʼятаєте Меловіна? Його досі якісь там Юкрейн24 тягають. Тіп записався на службу в… оркестр ДПСУ. Через два місяці ліг в дурку. Далі пішов у СЗЧ. Він у СЗЧ і зараз. Але їздить з концертами. Але охлосу це не муляє. Це ж секс-меншина!

На жаль і на щастя, ми на фронті, і нам поки не до того. Тому за спинами весь цей цирк йолопуккі.

Втім, давайте по правді. Зараз сама вразлива категорія громадян - це БІЛЬШІСТЬ.

Якщо ти білий гетеросексуальний чоловік або така сама жінка - ти в усьому винен. І не дай Бог в цьому не покаятись.

Даша Астафьєва наскільки я пам’ятаю всю повномасштабну топить на підтримку армії. То їжу варила, буквально запам’яталося, що вона окрім коштів тупо багато годин куховарила з іншими жінками для солдатів. То збори робила, публічна позиція, підтримка. Модно чи не модно - незмінно допомагає.

І от обрали її як голос радіодиктанту. І налетіли. Тіпи і тіпесси, які ще вчора «хочешь чуйствовать езжай в Пітєр» налетіли цькувати, що Астафьєва колись співала російською і знялася в Плейбой.

Біс уже з плейбоєм. Дай Боже, аби всі диктант написали правильно.

Підтримую Дашу. Мені чхати, що було 20 років тому. Вона не йде в чиновники чи депутати. Мені важливо чи підтримуєш ти військо зараз. Все.

В тимчасово окупованому Кенігсберзі упав російський Су-30 прямо на кладовище.

Щось в цьому є.

Ісконно росіянскоє.

Вони й на Україну ідуть, щоб ми їх завалили.

Не приземляти лаптеногих у чорнозем - значить порушувати необхідний плин речей у всесвіті!

Неважливо в якого Бога ти віриш. Важливо на яких частотах чи яким калібром робиш світ добріше.

Вінтажно-нішевий гумор.

Камуфляж «дубок», віра в існування «професійних військових» та жгути намотані на приклади автоматів. 2014 та 2022 однаково у минулому.

Весела була епоха. Коли світ ділився на тих, хто ще не зрозумів, що це його все стосується. І тих, хто пішов першим, і був здивований, що ще й зарплату платять.

Нині армія, війна, нація, країна, світ - все змінилося дуже глибоко.

Збройні сили неоднорідні. Армія така велика, що відмінність між її мікросвітами часто немов різні галактики.

Нас тепер не цікавить поспіх. Лише результат.

Нас не цікавить спокусити обманом. Нам треба довіра в колективі.

Нам не треба герої. Треба вперті та затяті.

Балачки, поради, докори за «погану армію» смішать. Ми робимо нову армію.

Ту, де навіть нам комфортно служити вже четвертий рік повномасштабного.

Герби, а не бренди.
Піт, а не сльози.
Бити, а не нити.

Гоу в «Рейд» - RAID.ARMY

Шукаю аннігілятора плагіату.

Пані та панове.

РЕЦЕНЗІЯ
на дисертаційну роботу на тему:
«Правове забезпечення ….», подану на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 - «Право».

Рецензентка:
Кандидатка юридичних наук, доцентка, доцентка кафедри трудового права
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Є підозра, що високопосадовець силових структур часів Януковича за рахунок копіпасти зробив дисертацію і вже доктор філософії, нічого собі.

Треба це довести, заплачу гроші. А за тим прийдем і по решту «слави» миші. Тисяч десять гривень закину.

Я навчу мусорських бл…й як махлювати зі своїми титулами, обростати медальками і погонами в ЗСУ, поки українські мужики за них воюють.

Пишіть хто вміє це зробити, там багато думаю шукати не треба. Це ж все легко і очевидно. Навіть «найманець» який писав роботу полюбому лінувався.

MAX.KARASISM@GMAIL.COM

У нас завжди є "карти" :)

​Старший прапорщик - Олег Миколайович Пройдисвіт.

Матьорійший зампотєх, що міг із закритими очима, серед ночі перебрати будь яку техніку механізованого підрозділу. Особливою категорією його пристрасті були БеТеРи, а саме 80-ки, а якщо там ще стояв німецький дойц - то взагалі.

Олдовий кадровий військовий, що прослужив у Чорних Запорожцях 30 років, лишившись ще зі срочки, з невеликою перервою на пенсію, на котру вийшов по календарю восени 2021-го...

З повномаштабкою знову в строю наперевіс з автоматом і ключем на 27.

Уродженець Луганщини, а саме Довжанська, прямо на кордоні. За іронією долі тут же в рідних пенатах прийняв бойове хрещення, жарким в усіх сенсах літом 2014.

Красномовним про нього як про людину є те що, коли бригада була замкнута в прострілюваній вздовж і впоперек кишці, зокрема через лєнточку - кацапами, під Червонопартизанськом, Нікалаїчь по гражданці ганяв 10 км в рідний райцентр через ворожі пости та позиції, тарився продуктами на підрозділ, і сверлив обстановку довкола на місцевості котру знав як свої 5 пальців, що давало змогу мати хоч якусь адекватну оцінку ситуації, в час повної дезорієнтації наших сил.

Мав честь служити разом 3 роки. Якихось знакових історій особливо не було - рутинна, технічна робота, до котрої правда технік підходив часто з цікавинкою - якось в сильно морозні дні зими 20/21, щоб нам кожен ранок і вечір не тягати по два 40-кілограмові акамулятори на 2 машини, замаскованих на ЗВП, привіз нам на засніжений глиняний авдіївський кар'єр теплову гармату, щоб всередині машини не намерзав лід, відтак крутилась башта і вцілому бехи постійно були БГ не рвучи лишній раз спину. В цей же день Нікалаїчь метким розвідницьком оком запалив 2-х чєпушил з ОБСЄ, що стоячі на краю сусіднього кладовища намагались у свої щурячі зеньки через бінокль роздивитись капоніри та машини, що втім були шикарно замасковані у всі пори року, хоча про це місце як позицію було їм відомо ще з часів АТО. Його сентеції через голосовуху у вотсапі звучала як: "Пізданітє етім додікам одін камуль, шоб с'єбалісь, я ету мразь ефесбешеую з 14-го года нєнавіжу". Втім вирішилось все інакше - чемними проханнями воєнно-фізкультурної інтелігенції, що підлетіла з КП роти через кілька хвилин.

В часи повномасштабки, служили вже в різних підрозділах бригади і від хлопців чув як на Курдюмівці, почувши про одну підбиту беху не на ходу, від якої відійшов екіпаж в безпосередній близькості від наступаючих підарів, й котру вже збирались записувати в безповоротні втрати, зампотєх не стерпівши такого неподобства, згадавши шо найстрашніша частина армії це кілотона бумажок і формулярів на списання техніки - і заскочивши в перший ліпший БТР на базі, вскочив і сам нікому нічого толком не поясняючи полетів її тягнути.

І витягнув. Приволочивши на буксирувальному тросі. Через місяць рембату була як новенька, лиш зі шрамами від зварювання. З неї мені потім уже восени довелось кілька днів працювати біля Вугледару, коли брали її в "оренду" при ремонті нашої, крайній раз правда спалили сцепуху.

Так само тягав, відновлював і ставив в стрій купу підбитої кацапської техніки. Можучи лазити по сіряку з цигаркою в зубах, шоб нациганить якийсь працючий поршень чи колінвал.

Фанатик.

На жаль, Нікалаїчь загинув 11-го жовтня. Удар дрону. Бражники - Харківщина. 30 років відданої служби, зокрема й тоді, коли в часи повного розвалу й дерибану армії вона здавалась безумством.

Належав до (як ви розумієте) касти ПРАПОРЩИКІВ, що є не званням - а станом душі і покликом серця, що не особливо знали і любли всі нові мульки про майстер-штаб-хуястєр хуй добереш яких сержантів по стандартам ніколи не воювавшого НАТО. А просто пили собі намозоленими, замасленими руками чарку в перервах між перебором коробки, зі старої як гівно мамонта розконсервованої машини, життя в яку може вдихнути лише Бог чи Зампотєх, з улюбленими приказками про те що найрозумніша людина в армії це прапоршик, а розумніше від нього лише старший прапорщик.

Остання гвардія кучмізму.

Технік - 20.09.1976 - ∞.

PRESENTE!