Капітан НГУ набив обличчя полковнику іншої бригаду НГУ за брехню про заведене підкріплення. Прямо на нараді.

Офіцер загону СпП виходить по рації «Карась зайди в синій», аби попросити продублювати по якій завгодно лінії звʼязків «наверх» про реальний стан справ.

Розвідрота НГУ навіть не виставляє кругову охорону на нічному таборі куди стягнулися уцілілі. Не було вже сил. Де ворог вже не знає ніхто. Пару діб звук пальби і стрілкотні на 360.

Снайпери ССО корегують міномет, аби зупинити танк.

Юра Бутусов кричить що всьому кінець.

А ми - улибаємся і машем.

ТОМУ ЩО якщо кричати в соцмережах «всьому кінець» - противник дотисне, надихнеться. А так - ні, обережно і перелякано повзе, бо отримує п..зди.

Під час одної з поїздок між позиціями вже неясно було хто-де, лісову стоянку моєї групи уразили "градом".

Дорога сполучення вже сіра зона.

- Поїхали навпростець полем! - кажу.
- Як? Глупа ніч, ми перевернемся до бісової матері, без фар же!
- Та х..й знає. Я в кропиву і ПВС дивлюсь, «Бармен» ("вкрали" ТРОшника в групу на час операції, бо керував УАЗом) рулить "Бобіком".

"Бобік" пошурував полем.

Ви пробували дивитись в "нічник" і карту "кропиви" водночас і корегувати "бобарь" який летить полем з канавами на швидкості 60-70 км всліпу?

Це сєкс! Без прєдохранєній!

Влітаєм в канаву, таке враження ідем крізь землю, напрямок руху - Китай, але херясь, гуп, гиррр, виповзли, все скрежетає, літаєм по салону.

"Бобарь" - звір канешно. Його потім танк підбив на березі за пару діб як виходили. Контузило наших, які пробували розчистити дорогу. «Йож», «Візир», «Оптіон». І «Бармен».

Коли вже стало геть п..зда, я якесь відео записав. «Ми дамо їм п..зди, не нийте, еге-ге!».

Але випустив як вийшли. Бо думав це нам п..зда) І відео буде контрастувати з тим що ми 200/300. Якби померли - вже би похер було. Але ні, я про вашу менталочку думав)

Вийшли і я виклав відео. Записував без каски, бо злочинно недбало похер вже було. Майже не спав багато діб. Вже й їсти не хотілось.

Тому, коли якийсь мишак верещить «все пропало все пропало ви не розумієте».

Це ти плакса не розумієш.

Витри соплі і слюні, лярва.

Ти не можеш набрати десяток депутатів, триста журналістів, владу різних відомств і верещати «все п…зда, виводьте всіх».

А я міг, але не набирав. Паніка - для підорів.

Треба доносити правду і ЩО робити, а не паніку сіяти.

Я якраз. ВСЕ. Розумію. І передусім, що наші _маленькі_ життя не коштують паніки.

Навпаки.

Ціна життя росте, коли, стиснувши зуби, ти робиш далі справу.

Не спав, не жрав, охрінівав, але знаєте що робив?

В хорошому будинку де був один з польових штабів вже коли всі розбігалися, я метушливо перегрібав шафи та шухляди - я побачив. І збирав. Щоб закинути в лісі волонтерські нагороди українки. Це її був дім.

Щоб коли прийдуть бл..ді вошиві бурятські немиті чортові смердючі комуністичні - не так сплюндрували дім. Я на це сподівався. Не відімстили їй за патріотизм і нагороди минулого.

Ми думали нам п..зда, але не впадлу спробувати 0.0001% краще зберегтись майну якоїсь луганчанки-українки. Навіть в окупації.

А сьогодні повелась мерзенна мода верещати, нити, здаватися. Робите це хоча знаєте що вже не в Северодонецьк, Маріуполь, Бахмут. У ТВОЮ рідну хату повзе немита свиняча орда, якщо не битися.

Брехня, брехня, солодка брехня…

Я розкажу тобі що таке солодка брехня…

ПРОДОВЖЕННЯ ТЕКСТУ