Несемось!

Стільки погроз ядерною зброєю, скільки пролунало наразі - такого не було в історії людства. До Росії такого собі не дозволяла жодна інша країна. Навіть СРСР не наважувався. А коли трохи наважився і довелося доводити зухвалість - здав. Після чого почав стрімко йти до "геополітичної катастрофи". Бо всі все зрозуміли. Ось вам курячі ніжки і кредит МВФ на зарплати російським шахтарям.

Маленький президент країни-гіганту знає, що в нього важелів більше не залишилось. Він їв ту курятину. І розграбовував той кредит.

А тепер, думаю, він навіть розуміє, що почнеться після нього. Після того, що він наробив зі сценою і самим собою. Бо повернення назад неможливе. Його не буде. Росію чекає лише яскравий фінал з оплесками тих, хто зніматиме з трупу божевільного штани-хакі (для республіканського музею нацизму в Росії).

З дитячого садку в кожній країні світу ядерна зброя - саме зло. А зло немає друзів і союзників. Немає довготривалої перспективи існування. Але має велике хворобливе его.

Саме тому приниження - навіть якщо зло саме обирає приниження - має свою ціну. Приниження змушує шукати і дозволяє знайти рішення, яке прямо протилежне тому, чого від приниженого вимагають. Наприклад, коли всі вимагають негайно припинити війну, приниження змушує її посилити, щоб вивести на вищий рівень. Для цього приниженому доведеться ще раз пов'язати всіх навколо цим рішенням, як було перед повномасштабним вторгненням. Скільки з них погодяться піти у вічність з царем?

Я не маю сумнівів, що Путін виступить із заявою-ультиматумом про готовність використати ядерну зброю, якщо Україна не погодиться припинити війну "як є" - коли кожен лишається з тим, що має. Також особливо неважливо, яка буде послідовність дій - використає він це як шантаж до анексії, чи після. Головне, що Україна, звісно, не погодиться в жодному випадку з жодним зі сценаріїв, крім перемовин про репарації і повне звільнення країни з-під окупації.

І тоді - фінальна сцена. Я не впевнений, що хтось в світі встигне аналізувати події, які розгортатимуться найближчі тижні чи місяці саме підчас цих подій. Я - точно не зможу. Можливо, все станеться ще до кінця року. Стрімко і трагічно для українців і росіян.

Проте потім, коли всі необхідні кроки будуть зроблені, коли всі актори відіграють роль, а вся зброя на сцені спустошиться - на залишках Російської Федерації з'явиться нова невелика, але відносно мирна Російська Республіка. А за три декади все піде по колу. Або ж повториться ганебна історія СРСР - без зброї, але з тим самим результатом для Росії.

Я ще не думав, що ж буде з Україною. І хотілося б сказати: все буде добре. Адже найстрашніше позаду. Зрештою, якщо подивитись на життя у війну і взагалі все нами вже пережите, можна сказати впевнено: все буде значно краще, ніж зараз. Немає сумніву.

Але спочатку буде фінал. Найтемніша ніч. Час, коли здаватиметься, що шансів немає. Багато хто казатиме, що ворог непереможний. Багато хто в якийсь момент малюватиме апокаліптичні прогнози. Бо як, ну як перемогти ядерну країну? Велика гра завершиться великою розв'язкою.

Я не знаю, якою саме і яким буде "світанок". Дуже скоро дізнаємось. Але якщо будемо старатись. Якщо будемо докладати зусиль. Якщо справді любимо і віримо один в одного - жоден зі сценаріїв розвитку подій, що залишились, не вплине на велике майбутнє України. Але ми маємо пройти цей шлях до кінця.

Головне - не бійтесь. Я - не боюсь. Збройні Сили України - не бояться. Залужний не боїться. Що б далі не відбувалось - не бійтесь. Ми впораємося. Як наставляли - поборемо.

👍916❤205🙏38🤔21👏14🔥4

12.4K views02:16