З особистого)

На фото Командир 1-го батальйону 79-ї бригади Миргородський Максим (Майк) та Командир розвідувально-десантної роти Жуков Євгеній)
В літаку АН 26, перед нічним вильотом на Київ для нагородження.
Грудень 2014 рік)

До літака добиралися вночі на вертольотах Мі-24 та Мі-8 на малих висотах, з чітким розумінням, що можемо і не долетіти)

За 5 годин до цього фото, я зустрічав біля медичного намету, на той момент полковника Миргородського, без свідомості. Його на своїй машині та на своїх плечах привіз генерал Галушкін Юрій Алімович.

Занесли в медичний намет і у дві руки поставили крапельниці...
Я вийшов викурити сигарету, вибігає боєць з намету (який був на охороні) і каже: «Майк помер...
Я: «Та ну нахуй…» Так буває в армії, замість тисячі слів)
Занирнув в намет.
Майк, з відкритим ротом та закритими хусткою очами, нерухомо лежав на ліжку.
Одягнутий у форму з закатаними рукавами на куртці ММ14(форма пікселю ЗСУ) та з двома голками в обох руках від крапельниць.
Підбіг, послухав дихання, перевірив пульс.
Живий, спить... фух)
Бійця не сварив, просто летіли фрази типу: «ти єбанутий») і т.д. Так буває в армії.

Після цього набрали з ГШ, за пару годин посадка в гелікоптери, рухаєтесь в Київ, Макса треба відкачати. Прийняв) Працюємо.

На той момент Майк керував обороною Донецького Аеропорту. День-два і мала бути заміна керівництва і тут прилетіло точно в штаб )
Відкачали, полетіли, отримали нагороди і назад.
Окрема подяка Олексію Мочанову - зустрів тоді рексів, які вже забули, що таке цивільне життя, та показав, що таке столиця)

Ніколи не забуду цей двіж. Справжній та людяний!

Наразі генерал Миргородський - командувач Десантно-штурмових військ!

І я дуже пишаюся, що був і є причетний до становлення такого потужного та здорового організму як ДШВ )

ДШВ - то є любов!
ЗСУ - це боженькі та єдина надія на світле майбутнє усієї нашої країни 🤗

З вашим днем, друзі!
Тримаємо стрій та пришвидшуємо перемогу
Бережіть себе та своїх побратимів ✊️🇺🇦