Про OKRs

Якщо ви раптом ще не підготували/фіналізували OKR для наступного кварталу, то от вам універсальний шаблончик від мене.
Завантажуйте зараз, без СМС і реєстрації.
(але якщо подобається, то можете кинути копієчку на kolo чи інший улюблений фонд)

Про складні часи

Найцікавіші пригоди починаються зі слів “Ходімо, я знаю короткий шлях”.

До яких подій ми повертаємось подумки, коли довгими зимовими вечорами згадуємо минуле? Що ми залюбки обговорюємо, коли збираємось з друзями за келихом кави? Цікаві пригоди. Виклики. Перемоги. Складні часи. Періоди в житті, які змушували нас напружуватись і зростати, професійно, фізично, емоційно. І дивлячись правді в очі, що більша була дупа, в якій ми опинялись, то більше задоволення нам приносить згадка про неї. Окрема втіха – розповісти про це комусь вперше, вдруге, та й вдесяте. Друзям, колегам, онукам. Люди люблять розповіді про епічні пригоди.

В основі героїчних епосів різних народів лежить становлення головної дійової особи. Інколи мандри, інколи поневіряння, потім – героїчний вчинок, перемога над монстром. Причому монстри – це часто-густо уособлення внутрішніх демонів і страхів, особистої кризи, етапу дорослішання тощо. Але це – окрема тема, яку проходять на курсі літератури в університеті.

Повернімось до того, що ці спогади ми охоче переживаємо знову і знову. Але в моменті… В моменті ми ймовірно страждаємо, нам боляче, нас охоплює жах. Ми ще не знаємо, як завершиться ця історія. Запрацює наш продукт чи доведеться шукати нову роботу? Стане бізнес прибутковим чи треба буде скоротити команду? Вийде підняти раунд чи доведеться попрощатись із мрією про єдинорога? Врятують лікарі наше життя чи…?

В моменті інколи хочеться замружити очі, сховатися під ковдру і перечекати, доки батьки про все подбають. Але батьки далеко, а замість теплої ковдри ми в темряві пливемо в крижаній воді туди, де має бути берег. В найгіршому варіанті ми фізично не переживемо це випробування. Але в 99% випадків все не так трагічно. Складні часи минуть залишивши нам шрами на згадку.

Можливо, ми навіть отримаємо не шрам, а серйозну травму. Почнемо боятись всього. Наші оповідання про минуле будуть страшними казками. А майбутнє буде для нас стане ворожим. Будь-які зміни виглядатимуть занадто ризиковано. Першочергово ми будемо думати про негативні наслідки і очікувати їх. В професійному сенсі це – аналог смерті для продакт-менеджера і багатьох інших професій в хай-теку. Бо хай-тек – це регулярні зміни, постійна адаптація, а також здоровий ризик.

Або ми вийдемо із скрути ставши сильнішими. Більш кваліфікованими, більш загартованими, гнучкими і впевненими в собі. Збільшиться наш больовий поріг, толерантність до ризику і відповідальність, яку ми готові брати на себе.

Прямо зараз для багатьох в нашій індустрії тривають складні часи. Уповільнення темпів росту або навіть збитки змушують багато компаній скорочувати проєкти і, відповідно, людей. Похмурі економічні прогнози спонукають інвесторів вкладати кошти обережніше, оцінювати прискіпливіше і не квапитись із рішеннями. Платоспроможність і ліквідність беруть гору над FOMO. Принаймні тимчасово.

В українських реаліях до цього додається ще йо**на русня. Деякі українські компанії, які працюють на міжнародних ринках, теж знижують фінансові прогнози і скорочують проєкти. Маю такий досвід. Деякі міжнародні компанії потихеньку переносять розробку в інші локації і закривають офіси в Україні. І тут маю досвід.

Але хіба це вперше? Згадаймо дотком бум і кризу, яка прийшла слідом. Багато інженерів втратили роботу, багато стартапів збанкрутували, багато інвесторів з подивом виявили дірки у своїх кишенях. Для когось це була катастрофа і майже кінець світу. Втім ринок відновився і подолав нові висоти.

В 2000-му році сукупна ринкова вартість топ 10 світових публічних компаній становила 3 трильйони американських доларів. В їх числі були Cisco, Intel та Nokia. Сьогодні вартість однієї лише Apple сягає 3 трлн.

В 2000-му році американські венчурні інвестори вклали в стартапи 105 мільярдів доларів. В 2021-му ця сума досягла рекордних 345 мільярдів.

Сьогодні році кількість компаній-єдинорогів складає понад 1200.
В 2000-му не існувало навіть такого поняття.

Щодо України, то кількість наших айтівців сьогодні перевищує 270 тисяч. Бути в їх числі актуально і престижно. В 2000-му їх напевно було не більше 2 тисяч, а в уявленні решти айтівець був відбитим задротом в протертому светрі.

Виходить, що попри всі негаразди світ рухається вперед, наша галузь розвивається. За кризами і скороченнями відбувається розвиток і зростання. Набутий досвід перетворюється на мудрість, а пройдені випробування – на оповідання для наступних поколінь. Наше завтра визначається нашим ставленням до подій сьогодні, нашою витримкою і вірою в майбутнє.

Питання 1. Яка ваша улюблена історія про перемогу над монстром? Маю на увазі з власного досвіду.

Питання 2. Що вас надихає і мотивує в складні часи?