Неонатальна гіпотонія
#INgenius #INgeniusGuide
Етіологія неонатальної гіпотонії
1. Центральна:
- гіпоксична ішемічна енцефалопатія;
- внyтрішньочерепний крововилив;
- церебральні мальформації;
- хромосомні аномалії (трисомія 21 хромосоми, синдром Прадера — Віллі тощо);
- вроджені інфекції (TORCH);
- набуті інфекції;
- пероксисомні захворювання;
- вплив лікарських препаратів (наприклад, бензодіазепінів).
2. Спиномозкова:
- пологова травма;
- сирінгомієлія.
З. Патологія клітин передніх рогів:
- спінальна м’язова атрофія;
- хвороба Помпе.
4. Патологія нервово-м’язових синапсів:
- міастенія гравіс;
- ботулізм немовлят.
5. М’язове ураження:
- дистрофії (наприклад, вроджена міотонічна дистрофія);
- вродженi міопатії.
6. Периферичнi нерви:
- спадкові моторні та сенсорні нейропатії.
7. Метаболічні міопатії:
- дефіцит кислої мальтази;
- дефіцит карнітину;
- дефіцит цитохром-с-оксидази.
Фізикальне обстеження
Центральна гіпотонія: м’язова сила збережена, нормальні або посилені сухожилкові рефлекси, можуть бyти наявні епінапади, ознаки дизморфізму, знижена реакція на зовнішні подразники.
Ураження клітин передніх рогів: генералізована м’язова
слабкість, знижені або відсутні сухожилкові рефлекси, наявні фасцикуляції, збережена реакція на зовнішні подразники.
Нервова патологія: слабкість (більше виражена в дистальних відділах), знижені або відсутні сухожилкові рефлекси, фасцикуляції.
Дисфункція нервово-м’язових синапсів: слабкість, нормальні сухожилкові рефлекси, фасцикуляцій немає, можливий артрогрипоз.
Патологія м’язів: слабкість (більше виражена в проксимальних відділах), залучення м’язів обличчя, знижені сухожилкові рефлекси, можливі контрактури.
Додаткові ознаки, притаманні специфічним захворюванням:
- гепатоспленомегалія — хвороби накопичення, вроджені інфекції;
- ниркові кісти, високий лоб, широкі тім’ячка — синдром Зеллвегера;
- гепатомегалія, пігментний ретиніт — неонатальна адренолейкодистрофія;
- вроджена катаракта, глаукома — синдром Лоу;
- аномальний запах від дитини — метаболічні розлади;
- гіпопігментація, неопущені яєчка — синдром Прадера-Віллі.
Обстеження для гіпотонії центрального генезу:
- нейровізуалізація: нейросонографія, МРТ (у випадку підозри структурної аномалії мозку та для виключення інших аномалій);
- електроенцефалографія;
- генетичні обстеження;
- скринінгові дослідження для виявлення вродженої інфекції;
- метаболічний профіль.
Обстеження для гіпотонії периферичного генезy:
- неврологічний статус;
- молекулярно-генетичний скринінг;
- визначення рівня креатинкінази;
- дослідження нервової провідності та біопсія м’язової тканини.
#neonatology #pediatrics #neonatologyguide #neonatalhypotonia #неонатологія #неонатальнагіпотонія
Джерело: https://goo.gl/JQJCmo
Переклад: Анастасія Моісєєнко
#INgenius #INgeniusGuide
Етіологія неонатальної гіпотонії
1. Центральна:
- гіпоксична ішемічна енцефалопатія;
- внyтрішньочерепний крововилив;
- церебральні мальформації;
- хромосомні аномалії (трисомія 21 хромосоми, синдром Прадера — Віллі тощо);
- вроджені інфекції (TORCH);
- набуті інфекції;
- пероксисомні захворювання;
- вплив лікарських препаратів (наприклад, бензодіазепінів).
2. Спиномозкова:
- пологова травма;
- сирінгомієлія.
З. Патологія клітин передніх рогів:
- спінальна м’язова атрофія;
- хвороба Помпе.
4. Патологія нервово-м’язових синапсів:
- міастенія гравіс;
- ботулізм немовлят.
5. М’язове ураження:
- дистрофії (наприклад, вроджена міотонічна дистрофія);
- вродженi міопатії.
6. Периферичнi нерви:
- спадкові моторні та сенсорні нейропатії.
7. Метаболічні міопатії:
- дефіцит кислої мальтази;
- дефіцит карнітину;
- дефіцит цитохром-с-оксидази.
Фізикальне обстеження
Центральна гіпотонія: м’язова сила збережена, нормальні або посилені сухожилкові рефлекси, можуть бyти наявні епінапади, ознаки дизморфізму, знижена реакція на зовнішні подразники.
Ураження клітин передніх рогів: генералізована м’язова
слабкість, знижені або відсутні сухожилкові рефлекси, наявні фасцикуляції, збережена реакція на зовнішні подразники.
Нервова патологія: слабкість (більше виражена в дистальних відділах), знижені або відсутні сухожилкові рефлекси, фасцикуляції.
Дисфункція нервово-м’язових синапсів: слабкість, нормальні сухожилкові рефлекси, фасцикуляцій немає, можливий артрогрипоз.
Патологія м’язів: слабкість (більше виражена в проксимальних відділах), залучення м’язів обличчя, знижені сухожилкові рефлекси, можливі контрактури.
Додаткові ознаки, притаманні специфічним захворюванням:
- гепатоспленомегалія — хвороби накопичення, вроджені інфекції;
- ниркові кісти, високий лоб, широкі тім’ячка — синдром Зеллвегера;
- гепатомегалія, пігментний ретиніт — неонатальна адренолейкодистрофія;
- вроджена катаракта, глаукома — синдром Лоу;
- аномальний запах від дитини — метаболічні розлади;
- гіпопігментація, неопущені яєчка — синдром Прадера-Віллі.
Обстеження для гіпотонії центрального генезу:
- нейровізуалізація: нейросонографія, МРТ (у випадку підозри структурної аномалії мозку та для виключення інших аномалій);
- електроенцефалографія;
- генетичні обстеження;
- скринінгові дослідження для виявлення вродженої інфекції;
- метаболічний профіль.
Обстеження для гіпотонії периферичного генезy:
- неврологічний статус;
- молекулярно-генетичний скринінг;
- визначення рівня креатинкінази;
- дослідження нервової провідності та біопсія м’язової тканини.
#neonatology #pediatrics #neonatologyguide #neonatalhypotonia #неонатологія #неонатальнагіпотонія
Джерело: https://goo.gl/JQJCmo
Переклад: Анастасія Моісєєнко
Правильна відповідь:мікроглія. Мікроглія активується через декілька днів після початку інсульту, направляється до зони ураження на 3-5 добу від початку ішемії тканини і фагоцитує фрагменти нейронів, мієліну.На відміну від мікроглії, нейрофіли прибувають до зони ураження через 24-48 годин після початку інсульту, але вони не фагоцитують мієлін і тому в них не накопичуються ліпіди.Олігодендроцити та шваннівські клітини не беруть участь у відновлені ЦНС після ішемічного інсульту.
Нова група оральних антикоагулянтів: ефективніші за варфарин чи ні?
#INgenius #INgeniusNews
На фармацевтичному ринку США вже давно обговорюють ефективну заміну варфарину новою групою оральних антикоагулянтів (НОАК).
Уже більше 50 років варфарин залишається оральним антикоагулянтом, який найчастіше призначають у США. Що собою являє цей препарат? Варфарин є антикоагулянтом, який блокує синтез вітамін К-залежних факторів згортання крові (фактора ІІ, VII, IX та Х). Але варфарин має кілька важливих недоліків: вузький терапевтичний індекс (постійний контроль МНІ), взаємодія з багатьма препаратами та з деякими видами їжі, що не дозволяє досягти повного комплаєнсу та часто потребує корекції дози. Незважаючи на недоліки, в основних європейських рекомендаціях варфарин залишається препаратом вибору для профілактики та/або лікування венозної тромбоемболії та для запобігання інсульту серед пацієнтів із ФП.
Останнім часом на ринку з'явилося кілька нових оральних антикоагулянтів. Ці препарати розробляли з метою усунути деякі негативні ефекти варфарину та поліпшити ефективність профілактики та лікування тромбоемболічних розладів.
Розглянемо основні перепарати:
1. Дабігатран (Прадакса, Берінгер Інгельхайм) — прямий інгібітор тромбіну.
2. Інгібітори Ха фактору:
• ривароксабан (Ксарелто, Байєр Фарма/Джансен Фармасьютікал);
• апіксабан (Еліквіс, Брістол Майєрс Сквібб);
• едоксабан (Ліксіана, Daiichi–Sankyo).
На етапах вивчення цих препаратів проводилось багато метааналізів i рандомізованих досліджень.
Доктор Christian Ruff (Brigham and Women's Hospital, Boston, MA) та його колеги підсумували 4 рандомізованих дослідження для порівняння дії НОАК та варфарину серед пацієнтів iз неклапанною ФП. Робота опублікована в "Lancet"я, де науковці повідомили про значне зниження відносного ризику інсульту, внутрішньочерепної кровотечі (ВЧК) та смертності. Автори наголошують на тому, що ризик розвитку ВЧК зменшився вдвічі.
Доктор Saurav Chatterjee (Brown University, Providence RI) та колеги вивчили ризик розвитку ВЧК у пацієнтів iз ФП на фоні терапії як НОАК, так і варфарином. Після рандомізованих досліджень основних 3 препаратів, затверджених FDA (едоксабан на етапі вивчення), науковці опублікували в "JAMA Neurology" результат дослідження, відмітивши, що терапія НОАК знизила ризик розвитку ВЧК на 50%.
Згідно вищенаведених метааналізів, можна спостерігати високу ефективність щодо запобігання розвитку ВЧК. Та наведені далі розрахунки, які були опубліковані в "JAMA Neurology" (https://googl/UzTuY6) доводять іншу картину.
З фігури 1: 31 830 пацієнтів отримували препарати НОАК, а 25 661 — варфарин. У групі НОАК було зареєстровано 186 випадків ВЧК та 317 — у групі варфарину. Абсолютний ризик ВЧК становив 0,58% з препаратами НОАК та 1,24% — з варфарином. Препарати НОАК запобігли 131 випадкам ВЧК. Абсолютна різниця між цими двома групами становила лише 0,65%. Іншими словами, для 151 з 152 пролікованих пацієнтів різниця між препаратами НОАК та варфарином суттєво не відрізнялася.
Це означає, що пацієнт iз ФП, подібно до 60 000+, які зареєстровані у 3 рандомізованих клінічних випробуваннях, має шанс, що він/вона у 99,4% не матиме ускладненя у вигляді ВЧК на препараті НОАК, а вірогідність відсутності на варфарині — 98,8% .
Також наводимо з фігури 1. Lancet meta–analysis (https://goo.gl/jf8XEV): 29 312 пацієнтів лікувалися препаратами НОАК та 29 229 — варфарином. Було відмічено 911 випадків інсульту/тромбоемболічних подій в групі пацієнтів, які отримували НОАК і 1107 — у групі варфарину. Абсолютний ризик події склав 3,1% для препарату НОАК та 3,8% для варфарину. Зниження абсолютного ризику склало 0,7%. У цьому випадку 141 з 142 пацієнтів, які отримували препарат НОАК, не мали жодних переваг над пацієнтами, які отримували варфарин. Знову ж таки, наш пацієнт iз ФП має 96,9% шансів вiдсутностi емболічного випадку на препараті НОАК та 96,2% шансів — на варфарині.
Отже, у висновку належно сказати, що НОАК та варфарин виконують свою функцію в організмі па
#INgenius #INgeniusNews
На фармацевтичному ринку США вже давно обговорюють ефективну заміну варфарину новою групою оральних антикоагулянтів (НОАК).
Уже більше 50 років варфарин залишається оральним антикоагулянтом, який найчастіше призначають у США. Що собою являє цей препарат? Варфарин є антикоагулянтом, який блокує синтез вітамін К-залежних факторів згортання крові (фактора ІІ, VII, IX та Х). Але варфарин має кілька важливих недоліків: вузький терапевтичний індекс (постійний контроль МНІ), взаємодія з багатьма препаратами та з деякими видами їжі, що не дозволяє досягти повного комплаєнсу та часто потребує корекції дози. Незважаючи на недоліки, в основних європейських рекомендаціях варфарин залишається препаратом вибору для профілактики та/або лікування венозної тромбоемболії та для запобігання інсульту серед пацієнтів із ФП.
Останнім часом на ринку з'явилося кілька нових оральних антикоагулянтів. Ці препарати розробляли з метою усунути деякі негативні ефекти варфарину та поліпшити ефективність профілактики та лікування тромбоемболічних розладів.
Розглянемо основні перепарати:
1. Дабігатран (Прадакса, Берінгер Інгельхайм) — прямий інгібітор тромбіну.
2. Інгібітори Ха фактору:
• ривароксабан (Ксарелто, Байєр Фарма/Джансен Фармасьютікал);
• апіксабан (Еліквіс, Брістол Майєрс Сквібб);
• едоксабан (Ліксіана, Daiichi–Sankyo).
На етапах вивчення цих препаратів проводилось багато метааналізів i рандомізованих досліджень.
Доктор Christian Ruff (Brigham and Women's Hospital, Boston, MA) та його колеги підсумували 4 рандомізованих дослідження для порівняння дії НОАК та варфарину серед пацієнтів iз неклапанною ФП. Робота опублікована в "Lancet"я, де науковці повідомили про значне зниження відносного ризику інсульту, внутрішньочерепної кровотечі (ВЧК) та смертності. Автори наголошують на тому, що ризик розвитку ВЧК зменшився вдвічі.
Доктор Saurav Chatterjee (Brown University, Providence RI) та колеги вивчили ризик розвитку ВЧК у пацієнтів iз ФП на фоні терапії як НОАК, так і варфарином. Після рандомізованих досліджень основних 3 препаратів, затверджених FDA (едоксабан на етапі вивчення), науковці опублікували в "JAMA Neurology" результат дослідження, відмітивши, що терапія НОАК знизила ризик розвитку ВЧК на 50%.
Згідно вищенаведених метааналізів, можна спостерігати високу ефективність щодо запобігання розвитку ВЧК. Та наведені далі розрахунки, які були опубліковані в "JAMA Neurology" (https://googl/UzTuY6) доводять іншу картину.
З фігури 1: 31 830 пацієнтів отримували препарати НОАК, а 25 661 — варфарин. У групі НОАК було зареєстровано 186 випадків ВЧК та 317 — у групі варфарину. Абсолютний ризик ВЧК становив 0,58% з препаратами НОАК та 1,24% — з варфарином. Препарати НОАК запобігли 131 випадкам ВЧК. Абсолютна різниця між цими двома групами становила лише 0,65%. Іншими словами, для 151 з 152 пролікованих пацієнтів різниця між препаратами НОАК та варфарином суттєво не відрізнялася.
Це означає, що пацієнт iз ФП, подібно до 60 000+, які зареєстровані у 3 рандомізованих клінічних випробуваннях, має шанс, що він/вона у 99,4% не матиме ускладненя у вигляді ВЧК на препараті НОАК, а вірогідність відсутності на варфарині — 98,8% .
Також наводимо з фігури 1. Lancet meta–analysis (https://goo.gl/jf8XEV): 29 312 пацієнтів лікувалися препаратами НОАК та 29 229 — варфарином. Було відмічено 911 випадків інсульту/тромбоемболічних подій в групі пацієнтів, які отримували НОАК і 1107 — у групі варфарину. Абсолютний ризик події склав 3,1% для препарату НОАК та 3,8% для варфарину. Зниження абсолютного ризику склало 0,7%. У цьому випадку 141 з 142 пацієнтів, які отримували препарат НОАК, не мали жодних переваг над пацієнтами, які отримували варфарин. Знову ж таки, наш пацієнт iз ФП має 96,9% шансів вiдсутностi емболічного випадку на препараті НОАК та 96,2% шансів — на варфарині.
Отже, у висновку належно сказати, що НОАК та варфарин виконують свою функцію в організмі па
цієнта майже ідентично. Це не означає, що нова група оральних антикоагулянтів є поганими препаратами або рекомендовано зупинити їх застосування. Це просто означає, що вони клінічно еквівалентні варфарину, вiдповiдно, ці препарати сильно переоцінюються. Препарати НОАК при цьому ще й дорожчі. Від автора: ”Чесно кажучи, препарати НОАК мають певні практичні переваги, такі як зручність застосування, відсутність залежності від їжі та інших ліків, відсутній постійний моніторинг. І не всі пацієнти належно приймають варфарин. Тому для них препарати НОАК можуть бути альтернативою. Більш того, якщо хтось готовий платити за зручність та абсолютні відмінності менше ніж в 1%, то це його вибір”.
#антикоагулянти #НОАК #варфарин #NOAC #warfarin #дабігатран #ривароксабан #апіксабан #едоксабан #AidaWorking
Детальніше:
https://goo.gl/tF9rNd
https://goo.gl/2tYgsc
https://goo.gl/inBZ4a
https://goo.gl/6Stfx3
Підготувала: Aida Sharifova
#антикоагулянти #НОАК #варфарин #NOAC #warfarin #дабігатран #ривароксабан #апіксабан #едоксабан #AidaWorking
Детальніше:
https://goo.gl/tF9rNd
https://goo.gl/2tYgsc
https://goo.gl/inBZ4a
https://goo.gl/6Stfx3
Підготувала: Aida Sharifova
Medscape
Novel Oral Anticoagulants vs Warfarin: The Truth is Relative
Dr John Mandrola calculates the absolute risk reductions from recent meta-analyses comparing the novel anticoagulants with warfarin and finds that they are not as impressive as the widely reported relative risk reductions.
#CaseFile #INgenius #INgeniusUSMLE
У 64-річного чоловіка, який звернувся до лікаря з приводу сильних головних болей, було виявлене внутрішньочерепне тканинне утворення. Результат біопсії зразка представлений нижче
Що характерно для даного зразка?
🔹 Формування кісти
🔹 Некроз та судинна проліферація
🔹 Накопичення ретикулярних волокон
🔹 Накопичення кальцію
У 64-річного чоловіка, який звернувся до лікаря з приводу сильних головних болей, було виявлене внутрішньочерепне тканинне утворення. Результат біопсії зразка представлений нижче
Що характерно для даного зразка?
🔹 Формування кісти
🔹 Некроз та судинна проліферація
🔹 Накопичення ретикулярних волокон
🔹 Накопичення кальцію
Неонатальний пневмоторакс
#INgenius #INgeniusGuide
Виділяють наступні типи синдрому витоку повітря залежно від локалізації:
1) iнтерстиційна легенева емфізема (в інтерстиційному легеневому просторі);
2) пневмоторакс (у плевральній порожнині);
3) пневмомедіастинум (у передньому середостiнні);
4) пневмоперикард (у перикардіальній порожнині);
5) пневмоперитонеум (в очеревинній порожнині);
6) пневмоскротум (у калитці);
7) повітряний ембол (повітря піднімається по легеневим венам і поширюється з током крові);
8) хірургічна емфізема (у підшкірній клітковині).
Клінічні прояви
1. До основних загальних проявів відносять збільшення потреби в кисні та/або неефективну вентиляцію, ажитацію та нестабільні вітальні ознаки (зниження сатурації О2).
2. Розвитку напруженого пневмотораксу притаманні ціаноз, гіпервентиляція, можливий зсув середостіння, зменшення надходження повітря в уражений бiк.
3. Ознаками прогресування напруженого пневмотораксу є апное, брадикардія, різке зниження систолічного та пульсового тиску, асиметрія грудної клітки, знижена периферична перфузія. На периферичних артеріях визначається пульс слабкого наповнення. Ціаноз шкіри голови в комбінації з блідістю тулуба може виникати при напруженому пневмотораксі або пневмоперикарді.
4. У випадку пневмоперикардіальної тампонади серця розвивається зниження серцевого викиду, тахікардія, зниження перфузії, зниження систолічного та пyльсового тисків, приглyшеність серцевих тонів.
Діагностика
1. Транслюмінація грудної клітки (не може замінити рентгенографію ОГК, яка є настyпним кроком навіть при негативному результаті).
2. Радіологічні дослідження.
Набір для невідкладної допомоги при пневмотораксі складається з:
1) вени для катетерів «метелик» 2З та 25 калібрів;
2) шприц 10 мл, 1;
3) спиртова серветка, 1;
4) перехідник із трьома входами, 1;
5. Малий стерильний контейнер, 1.
#neonatology #emergencymedicine #pediatrics #neonatalpneumothorax #педіатрія #неонатологія #невідкладнийстан #пневмотораксновонароджених
Джерело: https://bit.ly/2CH29M1
Переклад: Анастасія Моісєєнко
#INgenius #INgeniusGuide
Виділяють наступні типи синдрому витоку повітря залежно від локалізації:
1) iнтерстиційна легенева емфізема (в інтерстиційному легеневому просторі);
2) пневмоторакс (у плевральній порожнині);
3) пневмомедіастинум (у передньому середостiнні);
4) пневмоперикард (у перикардіальній порожнині);
5) пневмоперитонеум (в очеревинній порожнині);
6) пневмоскротум (у калитці);
7) повітряний ембол (повітря піднімається по легеневим венам і поширюється з током крові);
8) хірургічна емфізема (у підшкірній клітковині).
Клінічні прояви
1. До основних загальних проявів відносять збільшення потреби в кисні та/або неефективну вентиляцію, ажитацію та нестабільні вітальні ознаки (зниження сатурації О2).
2. Розвитку напруженого пневмотораксу притаманні ціаноз, гіпервентиляція, можливий зсув середостіння, зменшення надходження повітря в уражений бiк.
3. Ознаками прогресування напруженого пневмотораксу є апное, брадикардія, різке зниження систолічного та пульсового тиску, асиметрія грудної клітки, знижена периферична перфузія. На периферичних артеріях визначається пульс слабкого наповнення. Ціаноз шкіри голови в комбінації з блідістю тулуба може виникати при напруженому пневмотораксі або пневмоперикарді.
4. У випадку пневмоперикардіальної тампонади серця розвивається зниження серцевого викиду, тахікардія, зниження перфузії, зниження систолічного та пyльсового тисків, приглyшеність серцевих тонів.
Діагностика
1. Транслюмінація грудної клітки (не може замінити рентгенографію ОГК, яка є настyпним кроком навіть при негативному результаті).
2. Радіологічні дослідження.
Набір для невідкладної допомоги при пневмотораксі складається з:
1) вени для катетерів «метелик» 2З та 25 калібрів;
2) шприц 10 мл, 1;
3) спиртова серветка, 1;
4) перехідник із трьома входами, 1;
5. Малий стерильний контейнер, 1.
#neonatology #emergencymedicine #pediatrics #neonatalpneumothorax #педіатрія #неонатологія #невідкладнийстан #пневмотораксновонароджених
Джерело: https://bit.ly/2CH29M1
Переклад: Анастасія Моісєєнко
#CaseFile #INgenius #INgeniusUSMLE
32-річний чоловік, що зловживає наркотиками та алкоголем, звенувся до лікаря зі скаргами на втому та втрату ваги. Пацієнту була виконана біопсія печінки (див.нижче). На зображенні видно, що гепатоцити містять цитоплазматичні білкові гранули.
Від чого, найімовірніше, страждає пацієнт?
▪️ Гепатит В
▪️ Гепатит С
▪️ Жирова дистрофія
▪️ Первинний біліарний цироз
▪️ Гемохроматоз
32-річний чоловік, що зловживає наркотиками та алкоголем, звенувся до лікаря зі скаргами на втому та втрату ваги. Пацієнту була виконана біопсія печінки (див.нижче). На зображенні видно, що гепатоцити містять цитоплазматичні білкові гранули.
Від чого, найімовірніше, страждає пацієнт?
▪️ Гепатит В
▪️ Гепатит С
▪️ Жирова дистрофія
▪️ Первинний біліарний цироз
▪️ Гемохроматоз
Останні рекомендації European Society of Cardiology та European Society of Hypertension
#INgenius #INgeniusGuide
Власне, тут наголошують про необхідність зміни стартової терапії при гіпертонічній хворобі: на зміну однокомпонентному препарату приходить комбінований двокомпонентний препарат.
Основною метою є зміна парадигми лікування гіпертонічної хвороби. «Те, що ми намагаємось зробити — це прийняти той факт, що починати з монотерапії у більшості пацієнтів марно, адже контроль за АТ не досягається. Тож якщо мета — це досягти контролю, краще починати з подвійної терапії. Тоді ви матимете більшу ймовірність позитивного результату — близько 70% хворих досягають контролю при такому підході. Та ідеальним доповненням цього підходу є використання комбінованих препаратів, які пацієнт все ще сприйматиме як лише одну пігулку, та ефективність набагато вища», — наголошує голова робочої групи Браян Вільямс.
Дещо змінилися показання призначення медикаментозної терапії: віднині вона показана пацієнтам iз високим нормальним тиском (130-139/85-89 мм рт. ст.) та високим кардіоваскулярним ризиком, пацієнтам iз гіпертонічною хворобою 1 ступеня, низького-середнього ризику, у яких тиск залишається підвищеним після модифікації способу життя, та пацієнтам у віковій групі 65-80 років iз систолічним тиском 140-159 мм рт. ст., які добре переносять лікування.
Цільові рівні систолічного артеріального тиску відтепер залежать від віку: для пацієнтів молодше 65-ти років це 120-129 мм рт. ст., а для старших — 130-139 мм рт. ст. А діастолічного —єдиний для всіх: менше 80 мм рт.ст.
Нові рекомендації намагаються спростити алгоритм лікування. Препаратами вибору для стартової терапії є іАПФ або БРА, комбіновані з БКК та/або тіазидним/тіазидоподібним діуретиком. Бета-блокатори залишаються у резерві для хворих iз певними показаннями до їх застосування. Також додавання до терапії спіронолактону в низьких дозах (або іншого діуретику за наявності протипоказiв до застосування спіронолактону) рекомендовано для пацієнтів, які не мали позитивного результату на попередньому лікуванні.
Наразі в Європі лише 50% пацієнтів мають контрольований перебіг гіпертонічної хвороби та є певні свідчення того, що новий підхід збільшить цей відсоток до 80%.
#hypertension #guideline #ESC #ESH #cardiology #2018 #гіпертонічнаховроба #гіпертонічна_хвороба #гіпертензія #кардіологія #рекомендації
Джерело: https://wb.md/2SkSS1F
Підготував: Oleksii Osipa
#INgenius #INgeniusGuide
Власне, тут наголошують про необхідність зміни стартової терапії при гіпертонічній хворобі: на зміну однокомпонентному препарату приходить комбінований двокомпонентний препарат.
Основною метою є зміна парадигми лікування гіпертонічної хвороби. «Те, що ми намагаємось зробити — це прийняти той факт, що починати з монотерапії у більшості пацієнтів марно, адже контроль за АТ не досягається. Тож якщо мета — це досягти контролю, краще починати з подвійної терапії. Тоді ви матимете більшу ймовірність позитивного результату — близько 70% хворих досягають контролю при такому підході. Та ідеальним доповненням цього підходу є використання комбінованих препаратів, які пацієнт все ще сприйматиме як лише одну пігулку, та ефективність набагато вища», — наголошує голова робочої групи Браян Вільямс.
Дещо змінилися показання призначення медикаментозної терапії: віднині вона показана пацієнтам iз високим нормальним тиском (130-139/85-89 мм рт. ст.) та високим кардіоваскулярним ризиком, пацієнтам iз гіпертонічною хворобою 1 ступеня, низького-середнього ризику, у яких тиск залишається підвищеним після модифікації способу життя, та пацієнтам у віковій групі 65-80 років iз систолічним тиском 140-159 мм рт. ст., які добре переносять лікування.
Цільові рівні систолічного артеріального тиску відтепер залежать від віку: для пацієнтів молодше 65-ти років це 120-129 мм рт. ст., а для старших — 130-139 мм рт. ст. А діастолічного —єдиний для всіх: менше 80 мм рт.ст.
Нові рекомендації намагаються спростити алгоритм лікування. Препаратами вибору для стартової терапії є іАПФ або БРА, комбіновані з БКК та/або тіазидним/тіазидоподібним діуретиком. Бета-блокатори залишаються у резерві для хворих iз певними показаннями до їх застосування. Також додавання до терапії спіронолактону в низьких дозах (або іншого діуретику за наявності протипоказiв до застосування спіронолактону) рекомендовано для пацієнтів, які не мали позитивного результату на попередньому лікуванні.
Наразі в Європі лише 50% пацієнтів мають контрольований перебіг гіпертонічної хвороби та є певні свідчення того, що новий підхід збільшить цей відсоток до 80%.
#hypertension #guideline #ESC #ESH #cardiology #2018 #гіпертонічнаховроба #гіпертонічна_хвороба #гіпертензія #кардіологія #рекомендації
Джерело: https://wb.md/2SkSS1F
Підготував: Oleksii Osipa
Геніальність да Вінчі зумовлено страбізмом?
#INgenius #INgeniusNews #daVinci #strabismus #vision #exotropia
Вітруваінська людина, Мона Ліза, Спаситель світу та інші шедеври митця епохи Ренесансу створені надзвичайно реалістично та об’ємно. Вчені вважають, що да Вінчі зображав тривимірні об’єкти на двовимірній поверхні настільки ефектно внаслідок того, що мав косоокість.
Крістофер Тайлер, спеціаліст з нейрофізіології зору у Division of Optometry and Vision Sciences, School of Health Sciences, City University of London стверджує, що у Леонардо була переміжна екзотропія. Під час екзотропії одне око дещо відвернуте назовні. На думку Тайлера, це суттєво покращує здатність художника зображати об’єм і глибину світу на свої картинах.
Інші відомі художники, включаючи Рембрандта, Пікассо, Дега та Дюрера, також мали страбізм, як було визначено при дослідженні їх автопортретів. Випадок з да Вінчі був дещо складнішим, адже його реальних портретів мало.
Крістофер Тайлер у пошуках доказів проаналізував дві скульптури, два портрети, виконані масляними фарбами, та ще дві картини з його зображенням. Косоокість оцінювалась, вимірюючи відносні позиції очей iз використанням спеціальних вставок у зіницю, райдужку та апертуру очниці. За результатами досліджень шести робiт, а саме, визначеним кутом між оптичними осями правого та лівого ока, було встановлено наступний діагноз: переміжна екзотропія з середньою екзодевіацією -10.3º. Да Вінчі мав тенденцію до екзотропії у розслабленому стані, а концентруючись на роботі, переходив до ортотропії.
«З переміжною екзотропією да Вінчі міг переходити з бінокулярного на моноколярне бачення з власної волі», — стверджує Тайлер, — Саме завдяки наявності екзотропії, в даному випадку, переміжної, Леонардо да Вінчі міг відтворювати об’ємний простір на канві».
#косоокість #екзотропія #офтальмологія #даВінчі #AKlimWorking
Джерело: https://goo.gl/9detsP
Переклад: Alexandr Klimenko
#INgenius #INgeniusNews #daVinci #strabismus #vision #exotropia
Вітруваінська людина, Мона Ліза, Спаситель світу та інші шедеври митця епохи Ренесансу створені надзвичайно реалістично та об’ємно. Вчені вважають, що да Вінчі зображав тривимірні об’єкти на двовимірній поверхні настільки ефектно внаслідок того, що мав косоокість.
Крістофер Тайлер, спеціаліст з нейрофізіології зору у Division of Optometry and Vision Sciences, School of Health Sciences, City University of London стверджує, що у Леонардо була переміжна екзотропія. Під час екзотропії одне око дещо відвернуте назовні. На думку Тайлера, це суттєво покращує здатність художника зображати об’єм і глибину світу на свої картинах.
Інші відомі художники, включаючи Рембрандта, Пікассо, Дега та Дюрера, також мали страбізм, як було визначено при дослідженні їх автопортретів. Випадок з да Вінчі був дещо складнішим, адже його реальних портретів мало.
Крістофер Тайлер у пошуках доказів проаналізував дві скульптури, два портрети, виконані масляними фарбами, та ще дві картини з його зображенням. Косоокість оцінювалась, вимірюючи відносні позиції очей iз використанням спеціальних вставок у зіницю, райдужку та апертуру очниці. За результатами досліджень шести робiт, а саме, визначеним кутом між оптичними осями правого та лівого ока, було встановлено наступний діагноз: переміжна екзотропія з середньою екзодевіацією -10.3º. Да Вінчі мав тенденцію до екзотропії у розслабленому стані, а концентруючись на роботі, переходив до ортотропії.
«З переміжною екзотропією да Вінчі міг переходити з бінокулярного на моноколярне бачення з власної волі», — стверджує Тайлер, — Саме завдяки наявності екзотропії, в даному випадку, переміжної, Леонардо да Вінчі міг відтворювати об’ємний простір на канві».
#косоокість #екзотропія #офтальмологія #даВінчі #AKlimWorking
Джерело: https://goo.gl/9detsP
Переклад: Alexandr Klimenko
FDA надали 510 (k) дозвіл на розповсюдження на території США OpenSight Augmented Reality System — першої медичної системи доповненої реальності, яка використовує Microsoft HoloLens для передопераційного планування
#INgenius #INgeniusNews
Технологія інтерактивно проектує 2D-, 3D- та 4D-зображення безпосередньо на тіло пацієнта в реальному часі — згідно з прес-релізом "Novarad", опублікованим 24 жовтня.
OpenSight використовує окуляри Microsoft HoloLens, за допомогою яких реальний пацієнт та його оточення доповнюються тривимірною медичною візуалізацією внутрішніх структур. Така технологія може зменшити тривалість операцій, удосконалити передопераційне планування та розуміння анатомічних структур тіла.
«Ця технологія направлена на збільшення точності, швидкості та безпеки медичних процедур, — заявляє співзасновник OpenSight Венделл Гіббі, — Віднині можна побачити, що знаходиться всередині, навіть не зробивши розріз. Це покращить результати лікування у світі точної медицини».
OpenSight також передбачає одночасне застосування багатьма користувачами як з метою навчання, так і з метою лікування. Як повідомляється у прес-релізі, студенти-медики мають доступ до навчальної версії програми для виконання віртуальних розтинів на трупах.
#новини #хірургія #візуалізація #surgery #visualisation #news #FDA
Джерело: https://bit.ly/2RjUDe0
Підготував: Oleksii Osipa
#INgenius #INgeniusNews
Технологія інтерактивно проектує 2D-, 3D- та 4D-зображення безпосередньо на тіло пацієнта в реальному часі — згідно з прес-релізом "Novarad", опублікованим 24 жовтня.
OpenSight використовує окуляри Microsoft HoloLens, за допомогою яких реальний пацієнт та його оточення доповнюються тривимірною медичною візуалізацією внутрішніх структур. Така технологія може зменшити тривалість операцій, удосконалити передопераційне планування та розуміння анатомічних структур тіла.
«Ця технологія направлена на збільшення точності, швидкості та безпеки медичних процедур, — заявляє співзасновник OpenSight Венделл Гіббі, — Віднині можна побачити, що знаходиться всередині, навіть не зробивши розріз. Це покращить результати лікування у світі точної медицини».
OpenSight також передбачає одночасне застосування багатьма користувачами як з метою навчання, так і з метою лікування. Як повідомляється у прес-релізі, студенти-медики мають доступ до навчальної версії програми для виконання віртуальних розтинів на трупах.
#новини #хірургія #візуалізація #surgery #visualisation #news #FDA
Джерело: https://bit.ly/2RjUDe0
Підготував: Oleksii Osipa
Класифікація антиаритмічних препаратів
#INgenius #INgeniusUseful
Схема чудово ілюструє механізмі дії окремих класів антиаритмічних на схемі ЕКГ
#AnaesthesiaDolorosa_SN
Джерело: https://bit.ly/2Onfnj4
#INgenius #INgeniusUseful
Схема чудово ілюструє механізмі дії окремих класів антиаритмічних на схемі ЕКГ
#AnaesthesiaDolorosa_SN
Джерело: https://bit.ly/2Onfnj4
www.slideshare.net
16 arrhythmias2009
Cardiac Arrhythmias Liu Pin-Ming, M.D., Ph.D. Professor of Medicine Department of Cardiology Sun Yat-sen Memorial Hospital Sun Yat-sen University