FDA зробила заяву щодо майбутнього 3D-друку в медицині
#INgenius #INgeniusArticle
Зростаюча доступність 3D-надрукованих медичних девайсів, таких як стегнові імпланти чи черепні пластини, і потенційна користь від 3D-надрукованих лікарських засобів не дозволяють ігнорувати нові додаткові способи виробництва в системі охорони здоров’я.
4-го грудня 2017 року уповноважений FDA доктор Scott Gottlieb опублікував заяву, що підтверджує погляди та зобов'язання агентства щодо "нової ери 3D-друку лікарських препаратів". До того ж, в заяві анонсувались до розгляду найсвіжіші інструкції FDA щодо виробництва 3D-надрукованих приладів.
Повний огляд ринку
У заяві стверджується, що у FDA оглянули більше 100 3D-надрукованих приладів, що зараз існують на ринку: від спінальних імплантів і зроблених на замовлення лицевих реконструктів до пігулок, перші з яких побачили світ у 2015 році. Gottlieb зазначив: «Це лише вершина айсбергу, яка дарує необмежені можливості розвитку інноваційних досліджень у цій галузі».
В майбутньому агенція сподівається оглянути більше медичних препаратів, що містять біологічні матеріали, включно з надрукованими клітинами шкіри для лікування опікових ран. Створені за допомогою 3D-принтера повністю функціонально придатні органи є цілком ймовірними, але поки далекими від реальності речами.
Власні дослідження та пошуки
У FDA є два напрямки дослідження, присвячених 3D-друку.
1. Згідно зі словами Gottlieb, The Center for Drug Evaluation and Research (CDER) дозволяє науковцям FDA керувати дослідами, щоб з’ясувати, як 3D-друк лікарських засобів впливає на неактивні та інші компоненти препаратів, а також на процес контролю якості виробництва.
2. Вчені Center for Devices and Radiological Health (CDRH) використовують 3D-друк, «щоб дослідити ефект зміни дизайну на безпеку та продуктивність пристрою, а також визначити, як інтеративні зміни можуть вплинути на його придатність та функціональність».
Отримані дані дозволяють FDA встановити політику виробництва, як, наприклад, Програма нових технологій для фармації від CDER.
Більше 3D-надрукованих приладів у 2018
Нова інструкція від FDA висвітлила рекомендації агенції для компаній, що виробляють 3D-друковані девайси. Хоч і не обов’язковий, документ виступає як цінний шаблон для створення більшої кількості друкованих медичних приладів у 2018.
Підводячи підсумки, Gottlieb прогнозує майбутнє медицини. Поки багато проблем залишаються невизначеними, наприклад, як 3D-надрукований товар «увійде» на ринок, чи життєздатні надруковані клітини. Gottlieb каже: «3D-друк безумовно змінить рутинну медичну практику на таку, при якій пацієнта лікуватимуть засобами, спеціально створеними для нього».
Джерело: https://3dprintingindustry.com/news/fda-makes-statement-concerning-future-3d-printing-medicine-125627/
Переклад: Anastasiia Zlotnyk
#INgenius #INgeniusArticle
Зростаюча доступність 3D-надрукованих медичних девайсів, таких як стегнові імпланти чи черепні пластини, і потенційна користь від 3D-надрукованих лікарських засобів не дозволяють ігнорувати нові додаткові способи виробництва в системі охорони здоров’я.
4-го грудня 2017 року уповноважений FDA доктор Scott Gottlieb опублікував заяву, що підтверджує погляди та зобов'язання агентства щодо "нової ери 3D-друку лікарських препаратів". До того ж, в заяві анонсувались до розгляду найсвіжіші інструкції FDA щодо виробництва 3D-надрукованих приладів.
Повний огляд ринку
У заяві стверджується, що у FDA оглянули більше 100 3D-надрукованих приладів, що зараз існують на ринку: від спінальних імплантів і зроблених на замовлення лицевих реконструктів до пігулок, перші з яких побачили світ у 2015 році. Gottlieb зазначив: «Це лише вершина айсбергу, яка дарує необмежені можливості розвитку інноваційних досліджень у цій галузі».
В майбутньому агенція сподівається оглянути більше медичних препаратів, що містять біологічні матеріали, включно з надрукованими клітинами шкіри для лікування опікових ран. Створені за допомогою 3D-принтера повністю функціонально придатні органи є цілком ймовірними, але поки далекими від реальності речами.
Власні дослідження та пошуки
У FDA є два напрямки дослідження, присвячених 3D-друку.
1. Згідно зі словами Gottlieb, The Center for Drug Evaluation and Research (CDER) дозволяє науковцям FDA керувати дослідами, щоб з’ясувати, як 3D-друк лікарських засобів впливає на неактивні та інші компоненти препаратів, а також на процес контролю якості виробництва.
2. Вчені Center for Devices and Radiological Health (CDRH) використовують 3D-друк, «щоб дослідити ефект зміни дизайну на безпеку та продуктивність пристрою, а також визначити, як інтеративні зміни можуть вплинути на його придатність та функціональність».
Отримані дані дозволяють FDA встановити політику виробництва, як, наприклад, Програма нових технологій для фармації від CDER.
Більше 3D-надрукованих приладів у 2018
Нова інструкція від FDA висвітлила рекомендації агенції для компаній, що виробляють 3D-друковані девайси. Хоч і не обов’язковий, документ виступає як цінний шаблон для створення більшої кількості друкованих медичних приладів у 2018.
Підводячи підсумки, Gottlieb прогнозує майбутнє медицини. Поки багато проблем залишаються невизначеними, наприклад, як 3D-надрукований товар «увійде» на ринок, чи життєздатні надруковані клітини. Gottlieb каже: «3D-друк безумовно змінить рутинну медичну практику на таку, при якій пацієнта лікуватимуть засобами, спеціально створеними для нього».
Джерело: https://3dprintingindustry.com/news/fda-makes-statement-concerning-future-3d-printing-medicine-125627/
Переклад: Anastasiia Zlotnyk
13 грудня 1809 року американський лікар Ефраїм Макдауел провів першу в світі успішну оваріоектомію
#INgenius #INgeniusHistory
Макдауел прибув на виклик до місіс Джейн Тодд Кроуфорд, яка проживала в місті Грін-Каунті, штат Кентуккі. Її терапевт вважав, що місіс Кроуфорд була на останньому місяці вагітності. Але після детального огляду Макдоуел встановив діагноз «пухлина яєчника». Хвора благала його вберегти її від тривалої та болісної смерті. Макдауел детально пояснив пацієнтці важкість її стану та той факт, що оперативне втручання ніколи не використовувалося для лікування даної патології. Кращі хірурги світу вважали цю операцію неможливою. Незважаючи на всі аргументи лікаря, місіс Кроуфорд вирішила ризикнути. Вона вирушила до Макдауела.
Врешті, різдвяним ранком 1809 року, Макдауел розпочав втручання. На той час медичній науці не були відомі ані базові принципи асептики та антисептики, ані методи адекватного знеболення. Пухлина, яку видалив Макдауел важила більше 10-ти кілограм. Під час операції він відмітив, що її було важко видалити повністю. Загалом це втручання тривало близько 25 хвилин. Післяопераційний період місіс Кроуфорд пройшов без ускладнень і, після повернення додому, вона прожила ще 32 роки, а доктор Макдауел став автором першої в світі успішної оваріоектомії.
Джерела:
https://en.wikipedia.org/wiki/Ephraim_McDowell
Переклад: Діана Жегестовська
#INgenius #INgeniusHistory
Макдауел прибув на виклик до місіс Джейн Тодд Кроуфорд, яка проживала в місті Грін-Каунті, штат Кентуккі. Її терапевт вважав, що місіс Кроуфорд була на останньому місяці вагітності. Але після детального огляду Макдоуел встановив діагноз «пухлина яєчника». Хвора благала його вберегти її від тривалої та болісної смерті. Макдауел детально пояснив пацієнтці важкість її стану та той факт, що оперативне втручання ніколи не використовувалося для лікування даної патології. Кращі хірурги світу вважали цю операцію неможливою. Незважаючи на всі аргументи лікаря, місіс Кроуфорд вирішила ризикнути. Вона вирушила до Макдауела.
Врешті, різдвяним ранком 1809 року, Макдауел розпочав втручання. На той час медичній науці не були відомі ані базові принципи асептики та антисептики, ані методи адекватного знеболення. Пухлина, яку видалив Макдауел важила більше 10-ти кілограм. Під час операції він відмітив, що її було важко видалити повністю. Загалом це втручання тривало близько 25 хвилин. Післяопераційний період місіс Кроуфорд пройшов без ускладнень і, після повернення додому, вона прожила ще 32 роки, а доктор Макдауел став автором першої в світі успішної оваріоектомії.
Джерела:
https://en.wikipedia.org/wiki/Ephraim_McDowell
Переклад: Діана Жегестовська
Топ-5 пошукових систем на допомогу медикам
#INgenius #INgeniusUseful
Значна частина життя студента-медика передбачає інтенсивну науково-дослідницьку роботу. Веб-майстри створили спеціальні пошукові системи, які повністю орієнтовані на надання якісної інформації та ілюстрацій для медичного дослідження.
1. Omni Medical Search (http://www.omnimedicalsearch.com/)
У цій пошуковій системі зібрано ресурси з топових медичних веб-сайтів, створено форум з обговореннями різних нозологічних форм. Якщо вам важко знайти ту чи іншу інформацію, ілюстрацію, то ця пошукова система є ідеальним варіантом для вас.
2. MedNet (https://mednet.uclahealth.org/)
Дуже зручний і легкий у використанні веб-ресурс для студента-медика. На сайті представлено наступні рубрики: медичні журнали, новини світової медицини, медична інформація. Чудовий варіант для пошуку ідеї для особистого дослідження і для загального саморозвитку.
3. Hardin MD ( http://hardinmd.lib.uiowa.edu/index.html )
Hardin MD надає користувачу можливість пошуку інформації по загальнм питаннм здоров'я і хвороб, відсортованих згідно алфавітного порядку. Користувачі також можуть отримати доступ до низки статей і фотографій.
4. Healthline (http://www.healthline.com/ )
Пошукова система дозволяє користувачеві здійснювати пошук по найкращим сайтам для здоров'я, доступних в Інтернеті. В кінцевому результатіце допомагає скоротити час, що витрачається на інтернет-дослідження. Також на сайті представлено вибірку з медичних новин, пошук за основними симптомами та хворобами, 3D-атлас людського тіла, що буде корисним у вивченні анатомії та медичної англійського термінології.
5.Acronym Finder (http://www.acronymfinder.com/)
Найбільша та найповніша довідкова база даних акронімів та абревіатур, яка містить більше 1 млн. скорочень та їхніх тлумачень. Надає можливість пошуку або перегляду скорочень за наступними категоріями: інформаційні технології, військова справа та уряд, бізнес і фінанси, наука і медицина, організації та школи, сленг та поп-культура.
Джерело: http://brainblogger.com/
#INgenius #INgeniusUseful
Значна частина життя студента-медика передбачає інтенсивну науково-дослідницьку роботу. Веб-майстри створили спеціальні пошукові системи, які повністю орієнтовані на надання якісної інформації та ілюстрацій для медичного дослідження.
1. Omni Medical Search (http://www.omnimedicalsearch.com/)
У цій пошуковій системі зібрано ресурси з топових медичних веб-сайтів, створено форум з обговореннями різних нозологічних форм. Якщо вам важко знайти ту чи іншу інформацію, ілюстрацію, то ця пошукова система є ідеальним варіантом для вас.
2. MedNet (https://mednet.uclahealth.org/)
Дуже зручний і легкий у використанні веб-ресурс для студента-медика. На сайті представлено наступні рубрики: медичні журнали, новини світової медицини, медична інформація. Чудовий варіант для пошуку ідеї для особистого дослідження і для загального саморозвитку.
3. Hardin MD ( http://hardinmd.lib.uiowa.edu/index.html )
Hardin MD надає користувачу можливість пошуку інформації по загальнм питаннм здоров'я і хвороб, відсортованих згідно алфавітного порядку. Користувачі також можуть отримати доступ до низки статей і фотографій.
4. Healthline (http://www.healthline.com/ )
Пошукова система дозволяє користувачеві здійснювати пошук по найкращим сайтам для здоров'я, доступних в Інтернеті. В кінцевому результатіце допомагає скоротити час, що витрачається на інтернет-дослідження. Також на сайті представлено вибірку з медичних новин, пошук за основними симптомами та хворобами, 3D-атлас людського тіла, що буде корисним у вивченні анатомії та медичної англійського термінології.
5.Acronym Finder (http://www.acronymfinder.com/)
Найбільша та найповніша довідкова база даних акронімів та абревіатур, яка містить більше 1 млн. скорочень та їхніх тлумачень. Надає можливість пошуку або перегляду скорочень за наступними категоріями: інформаційні технології, військова справа та уряд, бізнес і фінанси, наука і медицина, організації та школи, сленг та поп-культура.
Джерело: http://brainblogger.com/
3D-моделі можуть використовуватись для заміни серцевих клапанів
#INgenius #INgeniusArticle
У роботі, опублікованій в журналі Американського коледжу кардіологів (далі JACC – Journal of the American College of Cardiology), дослідники з’ясували, що створення 3D-моделей серцевих клапанів дозволило б лікарям прогнозувати, наскільки той чи інший штучний клапан підходить конкретному пацієнту, зменшивши при цьому ймовірність параклапанного протікання.
Транскатетерна заміна (або імплантація) аортального клапана (TAVI або TAVR) – це хірургічне втручання, яке використовується для лікування пацієнтів із захворюваннями аортального клапана (АК). Операція передбачає заміну пошкодженого АК на штучний через катетер. Після введення клапан розширюється та виконує роботу здорового АК. Хоча на сучасному етапі TAVR є альтернативою у лікуванні пацієнтів з високим ризиком ускладнень після відкритих операцій на серці, даний метод має і свої недоліки. Одним з ускладнень TAVR є параклапанне протікання, внаслідок чого кров витікає за межі штучного клапана, що може призвести до ендокардиту та серцевої недостатності. Найчастішою причиною протікання є неможливість досягнути точної відповідності між штучним та пошкодженим АК хворого.
Співавтор дослідження Zhen Qian, керівник Cardiovascular Imaging Research at Piedmont Heart Institute in Atlanta, GA, та його колеги розробили 3D-моделі серцевих клапанів, які, на їхню думку, можуть попередити ускладнення.
Для створення своїх моделей дослідники використовували новітні технології 3D-друку, що дозволило їм імітувати фізіологічні властивості тканини серцевого клапану, використовуючи при цьому різні синтетичні матеріали.
“Попередні методи використання 3D-принтерів і єдиного матеріалу для створення моделей людського органу обмежувались фізіологічними властивостями використаного матеріалу”, - стверджує співавтор Chuck Zhang з the Stewart School of Industrial and Systems Engineering at Georgia Institute of Technology in Atlanta, GA.
“Наш спосіб створення цих моделей з використанням метаматеріалів та 3D-вимірного дизайну враховує механічну діяльність серцевих клапанів та дозволяє імітувати природну структуру м’яких тканин клапанів, до складу яких входять 2 основних компоненти – еластин та колаген”.
Команда розробила ці моделі, враховуючи КТ-зображення 18 пацієнтів, яким була виконана TAVR.
В подальшому за допомогою спеціальних рентгенконтрасних гранул вчені виявляли будь-які порушення в структурі штучних клапанів, на основі чого побудували нову модель остаточного клапана.
Наступним етапом дослідників було визначення типу та розміру штучного клапана у цих же 18 хворих.
Для того, щоб зімітувати температуру тіла людини, вчені пересадили штучні клапани того ж розміру та типу в 3D-моделі у теплій воді. Місце розташування клапанів відповідало аналогічному у пацієнтів.
Надалі, використовуючи медичну візуалізацію та комп’ютерне програмне забезпечення, команда могла контролювати розташування рентгенконтрасних гранул в 3D-моделях до та після заміни штучного клапана. Знайдені дефекти використовувались для створення “показника випинання”. Вчені виявили, що цей показник надасть можливість прогнозувати вираженість параклапанного протікання після проведення TAVR, а в подальшому контролювати ступінь дислокації: чим вищий показник, тим вища ймовірність ускладнення.
Незважаючи на те, що 3D-моделі серцевого клапана потребують подальшого вдосконалення, Zhen Qian зазначає, що отримані результати дослідження є вагомими. Хірурги мають великий досвід проведення TAVR, однак все ще існують питання щодо вибору розміру або виробника штучного клапана. Саме пацієнту із власним КТ-зображенням можливо створити 3D-модель, обрати найкращий клапан та попередити розвиток параклапанного протікання.
Джерело: https://www.medicalnewstoday.com/articles/318193.php
Переклад: Aida Sharifova
#INgenius #INgeniusArticle
У роботі, опублікованій в журналі Американського коледжу кардіологів (далі JACC – Journal of the American College of Cardiology), дослідники з’ясували, що створення 3D-моделей серцевих клапанів дозволило б лікарям прогнозувати, наскільки той чи інший штучний клапан підходить конкретному пацієнту, зменшивши при цьому ймовірність параклапанного протікання.
Транскатетерна заміна (або імплантація) аортального клапана (TAVI або TAVR) – це хірургічне втручання, яке використовується для лікування пацієнтів із захворюваннями аортального клапана (АК). Операція передбачає заміну пошкодженого АК на штучний через катетер. Після введення клапан розширюється та виконує роботу здорового АК. Хоча на сучасному етапі TAVR є альтернативою у лікуванні пацієнтів з високим ризиком ускладнень після відкритих операцій на серці, даний метод має і свої недоліки. Одним з ускладнень TAVR є параклапанне протікання, внаслідок чого кров витікає за межі штучного клапана, що може призвести до ендокардиту та серцевої недостатності. Найчастішою причиною протікання є неможливість досягнути точної відповідності між штучним та пошкодженим АК хворого.
Співавтор дослідження Zhen Qian, керівник Cardiovascular Imaging Research at Piedmont Heart Institute in Atlanta, GA, та його колеги розробили 3D-моделі серцевих клапанів, які, на їхню думку, можуть попередити ускладнення.
Для створення своїх моделей дослідники використовували новітні технології 3D-друку, що дозволило їм імітувати фізіологічні властивості тканини серцевого клапану, використовуючи при цьому різні синтетичні матеріали.
“Попередні методи використання 3D-принтерів і єдиного матеріалу для створення моделей людського органу обмежувались фізіологічними властивостями використаного матеріалу”, - стверджує співавтор Chuck Zhang з the Stewart School of Industrial and Systems Engineering at Georgia Institute of Technology in Atlanta, GA.
“Наш спосіб створення цих моделей з використанням метаматеріалів та 3D-вимірного дизайну враховує механічну діяльність серцевих клапанів та дозволяє імітувати природну структуру м’яких тканин клапанів, до складу яких входять 2 основних компоненти – еластин та колаген”.
Команда розробила ці моделі, враховуючи КТ-зображення 18 пацієнтів, яким була виконана TAVR.
В подальшому за допомогою спеціальних рентгенконтрасних гранул вчені виявляли будь-які порушення в структурі штучних клапанів, на основі чого побудували нову модель остаточного клапана.
Наступним етапом дослідників було визначення типу та розміру штучного клапана у цих же 18 хворих.
Для того, щоб зімітувати температуру тіла людини, вчені пересадили штучні клапани того ж розміру та типу в 3D-моделі у теплій воді. Місце розташування клапанів відповідало аналогічному у пацієнтів.
Надалі, використовуючи медичну візуалізацію та комп’ютерне програмне забезпечення, команда могла контролювати розташування рентгенконтрасних гранул в 3D-моделях до та після заміни штучного клапана. Знайдені дефекти використовувались для створення “показника випинання”. Вчені виявили, що цей показник надасть можливість прогнозувати вираженість параклапанного протікання після проведення TAVR, а в подальшому контролювати ступінь дислокації: чим вищий показник, тим вища ймовірність ускладнення.
Незважаючи на те, що 3D-моделі серцевого клапана потребують подальшого вдосконалення, Zhen Qian зазначає, що отримані результати дослідження є вагомими. Хірурги мають великий досвід проведення TAVR, однак все ще існують питання щодо вибору розміру або виробника штучного клапана. Саме пацієнту із власним КТ-зображенням можливо створити 3D-модель, обрати найкращий клапан та попередити розвиток параклапанного протікання.
Джерело: https://www.medicalnewstoday.com/articles/318193.php
Переклад: Aida Sharifova
15 грудня 1860 року народився датський вчений, засновник методу фототерапії та лауреат Нобелівської премії Нільс Рюберг Фінзен.
#INgenius #INgeniusHistory
Нільс Фінзен народився на Фарерських островах, виріс в Ісландії та в 1882 році переїхав до міста Копенгаген, щоб вивчати медицину. Згодом, після декількох років роботи лікарем загальної практики, він вирішив присвятити себе науці та дослідженням. Нільс Фінзен страждав від хвороби обміну речовин, що проявлялася відчуттям слабкості та втоми. Врешті, він зауважив, що світло змушує його почуватися більш енергійним. Фінзен почав активно вивчати роль світла в медицині та його вплив на організм людини. Незабаром він заснував власний науково-дослідний інститут. В 1903 році Нільс Фінзен отримав Нобелівську премію в галузі фізіології та медицини «в знак визнання його заслуг у лікуванні захворювань, зокрема туберкульозного вовчака, за допомогою концентрованого світлового випромінювання, що відкрило перед медичною наукою нові широкі горизонти». У зв’язку з хворобою йому не вдалося відвідати церемонію нагородження, а незабаром після цього він помер.
Туберкульозний вовчак (lupus vulgaris) є формою туберкульозу, що вражає шкіру, переважно обличчя та шиї. З 1870-их років було відомо, що ультрафіолетові промені мають пригнічуючий вплив на бактерії, тому Фінзен вирішив, що тканини, уражені бактерійним збудником будуть добре реагувати на лікування світлом. В 1985 році він вперше використав концентрований пучок ультрафіолетових променів для лікування пацієнтів з туберкульозним вовчаком і отримав позитивні результати. Досить довго цей метод лікування був дуже поширеним, проте з часом його витіснила антибіотикотерапія.
Джерела:
https://goo.gl/ZTTMPR
Переклад: Діана Жегестовська
#INgenius #INgeniusHistory
Нільс Фінзен народився на Фарерських островах, виріс в Ісландії та в 1882 році переїхав до міста Копенгаген, щоб вивчати медицину. Згодом, після декількох років роботи лікарем загальної практики, він вирішив присвятити себе науці та дослідженням. Нільс Фінзен страждав від хвороби обміну речовин, що проявлялася відчуттям слабкості та втоми. Врешті, він зауважив, що світло змушує його почуватися більш енергійним. Фінзен почав активно вивчати роль світла в медицині та його вплив на організм людини. Незабаром він заснував власний науково-дослідний інститут. В 1903 році Нільс Фінзен отримав Нобелівську премію в галузі фізіології та медицини «в знак визнання його заслуг у лікуванні захворювань, зокрема туберкульозного вовчака, за допомогою концентрованого світлового випромінювання, що відкрило перед медичною наукою нові широкі горизонти». У зв’язку з хворобою йому не вдалося відвідати церемонію нагородження, а незабаром після цього він помер.
Туберкульозний вовчак (lupus vulgaris) є формою туберкульозу, що вражає шкіру, переважно обличчя та шиї. З 1870-их років було відомо, що ультрафіолетові промені мають пригнічуючий вплив на бактерії, тому Фінзен вирішив, що тканини, уражені бактерійним збудником будуть добре реагувати на лікування світлом. В 1985 році він вперше використав концентрований пучок ультрафіолетових променів для лікування пацієнтів з туберкульозним вовчаком і отримав позитивні результати. Досить довго цей метод лікування був дуже поширеним, проте з часом його витіснила антибіотикотерапія.
Джерела:
https://goo.gl/ZTTMPR
Переклад: Діана Жегестовська
Статини можуть покращити загальне та специфічне виживання при раку молочної залози
#INgenius #INgeniusArticle
Загальне виживання та, що ще більш інтригуюче, виживання при раку молочної залози значно покращується завдяки терапії статинами, при їх застосуванні як в передіагностичному, так і в постдіагностичному періодах, у порівнянні з такою за відсутності терапії статинами, про що свідчить шведське загальнонаціональне дослідження, представлене на San Antonio Breast Cancer Symposium (SABCS) 2017.
"Я не думаю, що хто-небудь з нас був здивований тим, що жінкам корисно вживати статини для збільшення тривалості життя в загальному, оскільки ці препарати запобігають серцево-судинним захворюванням", — провідний дослідник Signe Borgquist, MD, PhD, професор онкології, Aarhus University Hospital , Данія.
"Але, коли ми досліджуємо смерть, спричинену раком молочної залози, яка є більш цікавою кінцевою точкою, ніж загальне виживання, коли йдеться про лікування як експозицію, ми бачимо, що як переддіагностичне, так і постдіагностичне застосування статинів є корисними для жінок, які страждають від раку молочної залози, а особливо їх поєднання. Результати показують, що ризик смерті у жінок, що використовували статини менший, ніж у тих, що їх не живали", — додала вона.
Дані були зібрані у загальнонаціональному ретроспективному когортному дослідженні, у якому взяли участь 20 559 шведських жінок з діагнозом "рак молочної залози" з липня 2005 року по 2008 рік. Використання статинів було визначено за допомогою Swedish Prescription Registry, а смертність від раку молочної залози розраховано відповідно до національного реєстру смертей станом до 2012 року.
"Під час спостереження в цілому померло 4678 пацієнтів, з яких 2669 – через рак молочної залози", — зазначили дослідники. У порівнянні з жінками, які не отримують статинів взагалі, у жінок, які регулярно приймали цю групу препаратів до діагностики хвороби, відносний ризик смерті від раку молочної залози на 23% нижчий ( HR, 0.77; P = .014). У жінок, які застосовували статини після діагностування хвороби, відносний ризик смерті від раку молочної залози був на 17% нижчий (HR, 0.83; P = .001). На користь від прийому статинів у пацієнток, яким ще не було встановлено діагноз, не вплинула доза лікарського засобу, додала доктор Borgquist . Наприклад, жінки, які приймали проміжну дозу препарату , мали на 26% нижчий відносний ризик смерті, пов'язаної з раком молочної залози (HR, 0,74; Р = 0,019). Для порівняння, жінки, для яких доза статинів була відносно високою, ризик смерті від раку молочної залози був лише на 16% нижчий. Крім того, тип статину, отриманого в постдіагностичному періоді, також не впливає на ризик смерті від раку молочної залози: показник був ідентичним при HR 0,93 для обох типів статинів (P <0,001 і P = .002 для ліпофільних та гідрофільних статинів, відповідно).
"Основне повідомлення цього дослідження полягає в тому, що всі скандинавські дослідження демонструють більш-менш ідентичні результати щодо впливу статинів на рак молочної залози, хоча дослідження, проведені в Британії не відображають такий же хороший ефект, як у нас" — підкреслила доктор Borgquist .
"Те, що ми хотіли б зробити зараз, - це провести велике ад'ювантне дослідження та показати, що наші результати справедливі і в умовах випробувань. Це, як ми сподіваємось, дозволить виявити надійні прогностичні маркери стосовно того, які жінки можуть отримати користь від статинів, а які, можливо, – ні, адже я впевнена, що не всі пухлини молочної залози однаково чутливі до лікування статинами ", — додала вона.
HMG-CoA-редуктаза
Як пояснив Borgquist, екстрагепатична дія статинів може впливати на мевалонатний метаболічний шлях у ракових клітинах, вражаючи 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензимА-редуктазу (HMG-CoA-reductase). «HMG-CoA-редуктаза по-різному експресується в пухлинах молочної залози, — каже вона. — Деякі пухлини володіють високою здатністю до експресії HMG-CoA-редуктази, інші – навпаки».
У ранніх клінічних дослідах шведські науковці помітили, що високий рівень синтезу HMG-CoA-редуктази асоційований з кращими ре
#INgenius #INgeniusArticle
Загальне виживання та, що ще більш інтригуюче, виживання при раку молочної залози значно покращується завдяки терапії статинами, при їх застосуванні як в передіагностичному, так і в постдіагностичному періодах, у порівнянні з такою за відсутності терапії статинами, про що свідчить шведське загальнонаціональне дослідження, представлене на San Antonio Breast Cancer Symposium (SABCS) 2017.
"Я не думаю, що хто-небудь з нас був здивований тим, що жінкам корисно вживати статини для збільшення тривалості життя в загальному, оскільки ці препарати запобігають серцево-судинним захворюванням", — провідний дослідник Signe Borgquist, MD, PhD, професор онкології, Aarhus University Hospital , Данія.
"Але, коли ми досліджуємо смерть, спричинену раком молочної залози, яка є більш цікавою кінцевою точкою, ніж загальне виживання, коли йдеться про лікування як експозицію, ми бачимо, що як переддіагностичне, так і постдіагностичне застосування статинів є корисними для жінок, які страждають від раку молочної залози, а особливо їх поєднання. Результати показують, що ризик смерті у жінок, що використовували статини менший, ніж у тих, що їх не живали", — додала вона.
Дані були зібрані у загальнонаціональному ретроспективному когортному дослідженні, у якому взяли участь 20 559 шведських жінок з діагнозом "рак молочної залози" з липня 2005 року по 2008 рік. Використання статинів було визначено за допомогою Swedish Prescription Registry, а смертність від раку молочної залози розраховано відповідно до національного реєстру смертей станом до 2012 року.
"Під час спостереження в цілому померло 4678 пацієнтів, з яких 2669 – через рак молочної залози", — зазначили дослідники. У порівнянні з жінками, які не отримують статинів взагалі, у жінок, які регулярно приймали цю групу препаратів до діагностики хвороби, відносний ризик смерті від раку молочної залози на 23% нижчий ( HR, 0.77; P = .014). У жінок, які застосовували статини після діагностування хвороби, відносний ризик смерті від раку молочної залози був на 17% нижчий (HR, 0.83; P = .001). На користь від прийому статинів у пацієнток, яким ще не було встановлено діагноз, не вплинула доза лікарського засобу, додала доктор Borgquist . Наприклад, жінки, які приймали проміжну дозу препарату , мали на 26% нижчий відносний ризик смерті, пов'язаної з раком молочної залози (HR, 0,74; Р = 0,019). Для порівняння, жінки, для яких доза статинів була відносно високою, ризик смерті від раку молочної залози був лише на 16% нижчий. Крім того, тип статину, отриманого в постдіагностичному періоді, також не впливає на ризик смерті від раку молочної залози: показник був ідентичним при HR 0,93 для обох типів статинів (P <0,001 і P = .002 для ліпофільних та гідрофільних статинів, відповідно).
"Основне повідомлення цього дослідження полягає в тому, що всі скандинавські дослідження демонструють більш-менш ідентичні результати щодо впливу статинів на рак молочної залози, хоча дослідження, проведені в Британії не відображають такий же хороший ефект, як у нас" — підкреслила доктор Borgquist .
"Те, що ми хотіли б зробити зараз, - це провести велике ад'ювантне дослідження та показати, що наші результати справедливі і в умовах випробувань. Це, як ми сподіваємось, дозволить виявити надійні прогностичні маркери стосовно того, які жінки можуть отримати користь від статинів, а які, можливо, – ні, адже я впевнена, що не всі пухлини молочної залози однаково чутливі до лікування статинами ", — додала вона.
HMG-CoA-редуктаза
Як пояснив Borgquist, екстрагепатична дія статинів може впливати на мевалонатний метаболічний шлях у ракових клітинах, вражаючи 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензимА-редуктазу (HMG-CoA-reductase). «HMG-CoA-редуктаза по-різному експресується в пухлинах молочної залози, — каже вона. — Деякі пухлини володіють високою здатністю до експресії HMG-CoA-редуктази, інші – навпаки».
У ранніх клінічних дослідах шведські науковці помітили, що високий рівень синтезу HMG-CoA-редуктази асоційований з кращими ре
зультатами боротьби з раком молочної залози.
У попередніх дослідженнях Borgquist та ін. припустили, що HMG-CoA-редуктаза може слугувати предикативним маркером для чутливості до статинів. Вони також продемонстрували, що статини інгібують не лише цей фермент, але й зменшують системний рівень метаболіту холестеролу, знаного як 27-гідроксихолестерол (27HC).
Цей метаболіт зв’язує рецептори до естрогену, – пояснює доктор Borgquist. – Таким чином ми не лише знижуємо продукцію холестеролу, але й одночасно зменшуємо продукцію метаболіту холестеролу, який володіє естрадіол-подібною дією».
Тому, що 27HC є агоністом естрогенових рецепторів в клітинах пухлини та стимулюює ріст та метастазування у змодельованому новоутворенні, можливо, що інгібування продукції і холестеролу, і його метаболіту зменшуватиме прогресію раку молочної залози та ймовірність його рецидиву, припускає вона.
Дійсно, в аналізі дослідження Breast International Group (BIG) 1-98,що було опубліковано раніше цього ж року, Borgquist та її колеги зазначили, що використання лікарських засобів, які понижують рівень холестеролу, наприклад, статинів, під час проведення ад’ювантної ендокринної терапії, подовжує термін виживання після виліковування раку молочної залози та віддаленні безрецидивні періоди у жінок, які перебувають у менопаузі з ранньою стадією гормон-рецептор-позитивного раку.
Доктор Borgquist та її колеги зараз проводять набір пацієнтів з метастатичним раком молочної залози для Advanced Breast Cancer-Statins and Endocrine Treatment (ABC-SE) дослідження, у якому вони вивчатимуть ефективність та толерантність аторвастатину, 40 мг, у комплексі з ендокринною терапією естрадіол-рецептор-позитивного раку молочної залози.
Мета дослідження – оцінити, чи може вплив статинів збільшити ефективність ендокринної терапії, моделюючи метаболічний шлях продукції холестеролу.
Medscape Medical News попросили прокоментувати ці наукові знахідки Thomas Ahern, PhD, доцента епідеміології, University of Vermont, Burlington. Він зазначив, що дані поточного дослідження насправді співпадають з великою кількістю інших робіт, які встановлювали позитивну залежність між використанням статинів та виживанням хворих. «Я вважаю, що протективний ефект від застосування статинів є дуже фізіологічним» – каже Ahern.
«Дійсно, багато моделей in vitro та на тваринах демонструють переконливі механізми , за допомогою яких терапія статинами впливає на шлях, який веде до промоції пухлини, – зазначає він. – У якихось з них посередником виступає сам холестерол, метаболіт 27HC, який може взаємодіяти з рецептором естрогену і потенціювати ріст пухлини, але є й холестерол-незалежні механізми, і їх багато».
«Отже, існують ґрунтовне біологічне пояснення та епідеміологічні докази, але, що ми дійсно повинні зробити, – це провести клінічне ад’ювантне дослідження та одержати експериментальні докази, на які заслуговує це питання» - додає він.
Джерело: https://www.medscape.com/viewarticle/889813
Переклад: Anastasiia Zlotnyk
У попередніх дослідженнях Borgquist та ін. припустили, що HMG-CoA-редуктаза може слугувати предикативним маркером для чутливості до статинів. Вони також продемонстрували, що статини інгібують не лише цей фермент, але й зменшують системний рівень метаболіту холестеролу, знаного як 27-гідроксихолестерол (27HC).
Цей метаболіт зв’язує рецептори до естрогену, – пояснює доктор Borgquist. – Таким чином ми не лише знижуємо продукцію холестеролу, але й одночасно зменшуємо продукцію метаболіту холестеролу, який володіє естрадіол-подібною дією».
Тому, що 27HC є агоністом естрогенових рецепторів в клітинах пухлини та стимулюює ріст та метастазування у змодельованому новоутворенні, можливо, що інгібування продукції і холестеролу, і його метаболіту зменшуватиме прогресію раку молочної залози та ймовірність його рецидиву, припускає вона.
Дійсно, в аналізі дослідження Breast International Group (BIG) 1-98,що було опубліковано раніше цього ж року, Borgquist та її колеги зазначили, що використання лікарських засобів, які понижують рівень холестеролу, наприклад, статинів, під час проведення ад’ювантної ендокринної терапії, подовжує термін виживання після виліковування раку молочної залози та віддаленні безрецидивні періоди у жінок, які перебувають у менопаузі з ранньою стадією гормон-рецептор-позитивного раку.
Доктор Borgquist та її колеги зараз проводять набір пацієнтів з метастатичним раком молочної залози для Advanced Breast Cancer-Statins and Endocrine Treatment (ABC-SE) дослідження, у якому вони вивчатимуть ефективність та толерантність аторвастатину, 40 мг, у комплексі з ендокринною терапією естрадіол-рецептор-позитивного раку молочної залози.
Мета дослідження – оцінити, чи може вплив статинів збільшити ефективність ендокринної терапії, моделюючи метаболічний шлях продукції холестеролу.
Medscape Medical News попросили прокоментувати ці наукові знахідки Thomas Ahern, PhD, доцента епідеміології, University of Vermont, Burlington. Він зазначив, що дані поточного дослідження насправді співпадають з великою кількістю інших робіт, які встановлювали позитивну залежність між використанням статинів та виживанням хворих. «Я вважаю, що протективний ефект від застосування статинів є дуже фізіологічним» – каже Ahern.
«Дійсно, багато моделей in vitro та на тваринах демонструють переконливі механізми , за допомогою яких терапія статинами впливає на шлях, який веде до промоції пухлини, – зазначає він. – У якихось з них посередником виступає сам холестерол, метаболіт 27HC, який може взаємодіяти з рецептором естрогену і потенціювати ріст пухлини, але є й холестерол-незалежні механізми, і їх багато».
«Отже, існують ґрунтовне біологічне пояснення та епідеміологічні докази, але, що ми дійсно повинні зробити, – це провести клінічне ад’ювантне дослідження та одержати експериментальні докази, на які заслуговує це питання» - додає він.
Джерело: https://www.medscape.com/viewarticle/889813
Переклад: Anastasiia Zlotnyk
Песики зменшують ризик серцево-судинних хвороб у хазяїв
#INgenius #INgeniusArticle
Шведські вчені довели, що собаки корисні для здоров’я хазяїв. Проаналізувавши дані майже трьох з половиною мільйонів осіб за 12 років, дослідники встановили, що улюбленці зменшують йомовірність розвитку серцево-судинних хвороб та смерті.
Собаки можуть бути корисними для зниження ризику серцево-судинних захворювань у своїх хазяїв завдяки соціальній підтримці та мотивації для фізичної активності. Автори намагалися дослідити зв'язок наявності псів із серцевими патологіями і смертю в проспективному загальнонаціональному дослідженні небачених досі масштабів — 3,5 мільйонів осіб та 12 років спостереження.
Автори проаналізували звіти про самопочуття та спосіб життя у шведському реєстрі Twin та встановили, що наявність собаки достовірно знижує ризик розвитку серцево-судинної патології та пов'язаної з нею смерті майже втричі. У жителів приватних будинків наявність псів виявилася обернено пов'язаною з серцево-судинними патологіями, а найнижчй ризик таких захворювань виявили у власників мисливських собак.
Отож, довголіттю сприяють не лише спорт та здорове харчування, але і чотириногі друзі. Чекаємо подібних досліджень про котів!
За матеріалами https://goo.gl/wAaU2s
Переклад та адаптація Покритюк Валерій
#INgenius #INgeniusArticle
Шведські вчені довели, що собаки корисні для здоров’я хазяїв. Проаналізувавши дані майже трьох з половиною мільйонів осіб за 12 років, дослідники встановили, що улюбленці зменшують йомовірність розвитку серцево-судинних хвороб та смерті.
Собаки можуть бути корисними для зниження ризику серцево-судинних захворювань у своїх хазяїв завдяки соціальній підтримці та мотивації для фізичної активності. Автори намагалися дослідити зв'язок наявності псів із серцевими патологіями і смертю в проспективному загальнонаціональному дослідженні небачених досі масштабів — 3,5 мільйонів осіб та 12 років спостереження.
Автори проаналізували звіти про самопочуття та спосіб життя у шведському реєстрі Twin та встановили, що наявність собаки достовірно знижує ризик розвитку серцево-судинної патології та пов'язаної з нею смерті майже втричі. У жителів приватних будинків наявність псів виявилася обернено пов'язаною з серцево-судинними патологіями, а найнижчй ризик таких захворювань виявили у власників мисливських собак.
Отож, довголіттю сприяють не лише спорт та здорове харчування, але і чотириногі друзі. Чекаємо подібних досліджень про котів!
За матеріалами https://goo.gl/wAaU2s
Переклад та адаптація Покритюк Валерій
Для ще більш невимушеної атмосфери на нашому лекторії, ви зможете замовити алкогольні напої та насолодитися приємним вечором в компанії друзів та просто цікавих людей.
Чекаємо на Вас!
Запрошуємо Вас 24 грудня о 18:30 в Pink Freud KYIV - Пінк Фройд Київ, вул. Нижній Вал, 19.
Вхід: 100 uah
Кількість місць ОБМЕЖЕНА, реєстрація обов’язкова: https://goo.gl/2VWpnn
Чекаємо на Вас!
Запрошуємо Вас 24 грудня о 18:30 в Pink Freud KYIV - Пінк Фройд Київ, вул. Нижній Вал, 19.
Вхід: 100 uah
Кількість місць ОБМЕЖЕНА, реєстрація обов’язкова: https://goo.gl/2VWpnn
Google Docs
DELIRIUM – вільний лекторій про медицину.
Друзі, платформа INgenius відкриває проект нового формату!
DELIRIUM – вільний лекторій про медицину.
Набридло відвідувати типові лекції у конференц-залах, а послухати цікаві розповіді все одно хочеться? Є бажання відпочити вихідними, поспілкуватися в компанії…
DELIRIUM – вільний лекторій про медицину.
Набридло відвідувати типові лекції у конференц-залах, а послухати цікаві розповіді все одно хочеться? Є бажання відпочити вихідними, поспілкуватися в компанії…