Відмовлятися від м’яса з надією на довше життя? Немає сенсу!
#INgenius #INgeniusEvidence
Варто зауважити, що, справді, існує певна кількість досліджень, які припускають, що вегетаріанці живуть довше, порівняно з невегетаріанцями. Проте, більшість таких досліджень не є популяційними, а також не враховують ряду інших факторів, як, наприклад, шкідливі звички (можливо, вегетаріанці загалом схильні вести більш здоровий спосіб життя?).
Метою «свіжого» когортного дослідження, про яке йтиметься далі, було визначити відношення між категоріями вегетаріанських дієт (абсолютне вегетаріанство, семі-вегетаріантсво та пескетаріанство) та смертністю будь-якого ґенезу в Австралії. Учасниками стали приблизно чверть мільйона чоловіків та жінок, віком ≥ 45 років. Спочатку дієта учасників була проаналізована за допомогою анкет, на основі яких науковці й згрупували людей відповідно до типу харчування.
Серед 243 069 учасників (середній вік: 62.3 роки, 46,7% — чоловіки) зареєстровано 16 836 смертей. Згідно аналізу, не виявлено жодної значної різниці в смертності будь-якого ґенезу між вегетаріанцями та невегетаріанціями [HR=1.16 (95% CI 0.93-1.45)], а також пескетаріанцями [HR=0.79 (95% CI 0.59-1.06)] чи семі-вегетаріанцями [HR=1.12 (95% CI 0.96-1.31)], порівняно з людьми, які регулярно вживають м'ясо.
Ось так, відмова від м’яса — не амброзія.
#дієта #вегетаріанство #смертність #дослідження #доказова_медицина #доказовамедицина #пескетаріанство #Diet #Mortality #Nonvegetarian #Pescovegetarian #Semivegetarian #Vegetarian
#AZlotnykArticle
Джерело: goo.gl/Lq8GGS
Переклад: Anastasiia Zlotnyk
#INgenius #INgeniusEvidence
Варто зауважити, що, справді, існує певна кількість досліджень, які припускають, що вегетаріанці живуть довше, порівняно з невегетаріанцями. Проте, більшість таких досліджень не є популяційними, а також не враховують ряду інших факторів, як, наприклад, шкідливі звички (можливо, вегетаріанці загалом схильні вести більш здоровий спосіб життя?).
Метою «свіжого» когортного дослідження, про яке йтиметься далі, було визначити відношення між категоріями вегетаріанських дієт (абсолютне вегетаріанство, семі-вегетаріантсво та пескетаріанство) та смертністю будь-якого ґенезу в Австралії. Учасниками стали приблизно чверть мільйона чоловіків та жінок, віком ≥ 45 років. Спочатку дієта учасників була проаналізована за допомогою анкет, на основі яких науковці й згрупували людей відповідно до типу харчування.
Серед 243 069 учасників (середній вік: 62.3 роки, 46,7% — чоловіки) зареєстровано 16 836 смертей. Згідно аналізу, не виявлено жодної значної різниці в смертності будь-якого ґенезу між вегетаріанцями та невегетаріанціями [HR=1.16 (95% CI 0.93-1.45)], а також пескетаріанцями [HR=0.79 (95% CI 0.59-1.06)] чи семі-вегетаріанцями [HR=1.12 (95% CI 0.96-1.31)], порівняно з людьми, які регулярно вживають м'ясо.
Ось так, відмова від м’яса — не амброзія.
#дієта #вегетаріанство #смертність #дослідження #доказова_медицина #доказовамедицина #пескетаріанство #Diet #Mortality #Nonvegetarian #Pescovegetarian #Semivegetarian #Vegetarian
#AZlotnykArticle
Джерело: goo.gl/Lq8GGS
Переклад: Anastasiia Zlotnyk
www.ncbi.nlm.nih.gov
Vegetarian diet and all-cause mortality: Evidence from a large population-based Australian cohort - the 45 and Up Study. - PubMed…
Prev Med. 2017 Apr;97:1-7. doi: 10.1016/j.ypmed.2016.12.044. Epub 2016 Dec 29.
#CaseFile #INgenius #INgeniusUSMLE
При аутопсії 84-річного чоловіка було виявлено накопичення амілоїду в передсердях. Решта органів в процес залучені не були.
З яких поліпептидних фрагментів складається виявлений амілоїд?
▫️ Кальцитонін
▫️ Амілін
▫️ Пролактин
▫️ Легкий ланцюг імуноглобуліну
▫️ Бета-амілоїдний білок
▫️ Натрійуретичний пептид
При аутопсії 84-річного чоловіка було виявлено накопичення амілоїду в передсердях. Решта органів в процес залучені не були.
З яких поліпептидних фрагментів складається виявлений амілоїд?
▫️ Кальцитонін
▫️ Амілін
▫️ Пролактин
▫️ Легкий ланцюг імуноглобуліну
▫️ Бета-амілоїдний білок
▫️ Натрійуретичний пептид
Швидке загоєння ран: невже тільки теорія?
#INgenius #INgeniusNews #INgeniusSurgery
Рани в ротовій порожнині загоюються надзвичайно швидко, якщо порівнювати зі шкірою. Це зумовлене тим, що в структурі клітин слизової оболонки ротової порожнини є спеціальні молекули, які одразу долучаються до механізму репарації. Тому автори цього дослідження запропонували застосувати аналогічний запуск загоєння ран шкiри та тим самим зменшити рубцювання при хронічних ураженнях, які загоюються протягом тривалого часу.
Автор Марія Морассо, доктор філософії у галузі медицини Національного інституту артритів, хвороб опорно-рухового апарату та шкіри, штат Меріланд, розповіла в "Medscape Medical News", шо анатомія ротової порожнини дозволяє клітинам швидко реагувати на пошкодження та викликати швидке закриття дефекту, натомість клітини шкіри запускають цілий каскад механізмiв для загоєння рани, щоб ефективно закрити дефект.
Для того, щоб зрозуміти етапи загоєння дефектiв, дослідники нанесли численні рани на слизову та шкiру 30 здоровим волонтерам. Протягом наступних 6 днів до моменту загоєння ран науковці досліджували поетапно взяті матеріали біопсії, щоб описати процес репарації, використовуючи при цьому послідовності РНК клітин. Наприкінці аналізу було показано, що час, протягом якого відбувається загоєння дефектів слизової, набагато менший, ніж час загоєння ран шкіри (P < .001). Також було відмічено, що взяті зразки клітин зі слизової ротової порожнини мають організацію генів iз різною експресією генетичного матеріалу, який може пригнiчувати механізми запальної реакції. На відміну від цього, клітини шкіри реагують навпаки: активація запальних механізмів призводить до формування рубців.
Дослідники виявили, що в клітинах слизової ротової порожнини є спеціальні гени, які мають високі транскрипційні фактори SOX2 (sex-determining region Y-box 2) та PITX1 (paired-like homeodomain 1), які відіграють важливу роль у надшвидкому загоєнні ран. Тому науковці пересадили SOX2 на поверхневий шар шкіри лабораторним мишам. Процес загоєння ран у цих піддослідних був швидшим, ніж у контрольнiй групі мишей.
Марія Морассо відмітила, що репрограмування етапів загоєння шкіри на основі клітинних i генетичних структур слизової ротової порожнини дає можливість боротися з проявами хронічних ран. Але при цьому було багато протиріч…
#рана #загоєння_рани #the_wound_healing #repair_mechanism #research #news #AidaWorking
Детальніше: https://www.medscape.com/viewarticle/903267#vp_1
Підготувала: Aida Sharifova
#INgenius #INgeniusNews #INgeniusSurgery
Рани в ротовій порожнині загоюються надзвичайно швидко, якщо порівнювати зі шкірою. Це зумовлене тим, що в структурі клітин слизової оболонки ротової порожнини є спеціальні молекули, які одразу долучаються до механізму репарації. Тому автори цього дослідження запропонували застосувати аналогічний запуск загоєння ран шкiри та тим самим зменшити рубцювання при хронічних ураженнях, які загоюються протягом тривалого часу.
Автор Марія Морассо, доктор філософії у галузі медицини Національного інституту артритів, хвороб опорно-рухового апарату та шкіри, штат Меріланд, розповіла в "Medscape Medical News", шо анатомія ротової порожнини дозволяє клітинам швидко реагувати на пошкодження та викликати швидке закриття дефекту, натомість клітини шкіри запускають цілий каскад механізмiв для загоєння рани, щоб ефективно закрити дефект.
Для того, щоб зрозуміти етапи загоєння дефектiв, дослідники нанесли численні рани на слизову та шкiру 30 здоровим волонтерам. Протягом наступних 6 днів до моменту загоєння ран науковці досліджували поетапно взяті матеріали біопсії, щоб описати процес репарації, використовуючи при цьому послідовності РНК клітин. Наприкінці аналізу було показано, що час, протягом якого відбувається загоєння дефектів слизової, набагато менший, ніж час загоєння ран шкіри (P < .001). Також було відмічено, що взяті зразки клітин зі слизової ротової порожнини мають організацію генів iз різною експресією генетичного матеріалу, який може пригнiчувати механізми запальної реакції. На відміну від цього, клітини шкіри реагують навпаки: активація запальних механізмів призводить до формування рубців.
Дослідники виявили, що в клітинах слизової ротової порожнини є спеціальні гени, які мають високі транскрипційні фактори SOX2 (sex-determining region Y-box 2) та PITX1 (paired-like homeodomain 1), які відіграють важливу роль у надшвидкому загоєнні ран. Тому науковці пересадили SOX2 на поверхневий шар шкіри лабораторним мишам. Процес загоєння ран у цих піддослідних був швидшим, ніж у контрольнiй групі мишей.
Марія Морассо відмітила, що репрограмування етапів загоєння шкіри на основі клітинних i генетичних структур слизової ротової порожнини дає можливість боротися з проявами хронічних ран. Але при цьому було багато протиріч…
#рана #загоєння_рани #the_wound_healing #repair_mechanism #research #news #AidaWorking
Детальніше: https://www.medscape.com/viewarticle/903267#vp_1
Підготувала: Aida Sharifova
Синдром чорничного мафіна
#INgenius #INgeniusUseful
Сьогодні в нас на черзі дещо «смачненьке» — синдром чорничного мафіна (Blueberry Muffin). Що ж це власне таке та чому його так назвали?
У 1960-х роках на території США вирувала епідемія краснухи. Одним з дермальних маніфестних симптомів цього захворювання була специфічна висипка на шкірі. Вона не зникала при натисканні, мала як блакитно-червоні макули, так і куполоподібні тверді папули. За свою схожість за формою та кольором до мафіна з англійською чорницею вона отримала однойменну назву.
Хоч первинно ця висипка визначалася лише як прояв інфекційної хвороби, та сучасні дані розширюють спектр можливих причин виникнення, визначаючи її важливим симптомом неопластичних та васкулярних проблем.
На даний момент симптом чорничного мафіна є одним з проявів TORCH-інфекцій, а саме цитомагеловірусної інфекції та краснухи.
Причина виникнення цієї висипки дость цікава. В нормі, під час розвитку здорового плода, процес еритропоезу відбувається не лише в кістковому мозку, а й в інших органах, включно з дермою. Така активність збергіється аж до п’ятого місяця гестації. Далі, в період з 34 по 38 тижень, організм "наводить порядок" в своїх системах, тому лейкоцити фагоцитують екстрамедулярні острівці гематопоезу.
Власне «чорничні мафіни» й з’являються внаслідок порушення нормальної гестації плода, спричинених CMV та Rubella.
Як вже було зазначено вище, висипка має вигляд блакитно-червоних макул або ж куполоподібних твердих папул розмірами від двох до восьми міліметрів. Зазвичай вона генералізована, хоч і «надає перевагу» ділянкам тулуба, шиї та голови.
Після народження елементи висипки поступово зникають, залишаючи після себе невеличкі пігментні
плями коричневого кольору. Повне зникнення проявів настає через 3-6 тижнів після
народження.
Висипка не є небезпечною для життя, сама по собі й не потребує лікування, та є важливою ознакою того, що дитина має хворобу, що загрожує її життю. Саме тому
потрібно вирішити питання про своєчасну діагностику та лікування самої причини
виникнення «чорничних мафінів». Наступні кроки допоможуть розібратись в даній
ситуації:
1. Клінічний аналіз крові
2. Біопсія шкіри
3. Біопсія кісткового мозку
4. УЗД діагностика черевної порожнини
5. Скринінг на TORCH-інфекції
Автор: Ігор Зінчук
Джерела: https://bit.ly/2AlhjVx
Barnett HL, Einhorn AH. Paediatrics. 14th ed. New York: Appleton- Century- Crofts,1968:742.
#TORCH , #Dermatology , #дерматологія , #ТОРЧ , #висипка #мафін ,
#чорничний , #дерматологія , #макула , #педіатрія , #неонатологія
#INgenius #INgeniusUseful
Сьогодні в нас на черзі дещо «смачненьке» — синдром чорничного мафіна (Blueberry Muffin). Що ж це власне таке та чому його так назвали?
У 1960-х роках на території США вирувала епідемія краснухи. Одним з дермальних маніфестних симптомів цього захворювання була специфічна висипка на шкірі. Вона не зникала при натисканні, мала як блакитно-червоні макули, так і куполоподібні тверді папули. За свою схожість за формою та кольором до мафіна з англійською чорницею вона отримала однойменну назву.
Хоч первинно ця висипка визначалася лише як прояв інфекційної хвороби, та сучасні дані розширюють спектр можливих причин виникнення, визначаючи її важливим симптомом неопластичних та васкулярних проблем.
На даний момент симптом чорничного мафіна є одним з проявів TORCH-інфекцій, а саме цитомагеловірусної інфекції та краснухи.
Причина виникнення цієї висипки дость цікава. В нормі, під час розвитку здорового плода, процес еритропоезу відбувається не лише в кістковому мозку, а й в інших органах, включно з дермою. Така активність збергіється аж до п’ятого місяця гестації. Далі, в період з 34 по 38 тижень, організм "наводить порядок" в своїх системах, тому лейкоцити фагоцитують екстрамедулярні острівці гематопоезу.
Власне «чорничні мафіни» й з’являються внаслідок порушення нормальної гестації плода, спричинених CMV та Rubella.
Як вже було зазначено вище, висипка має вигляд блакитно-червоних макул або ж куполоподібних твердих папул розмірами від двох до восьми міліметрів. Зазвичай вона генералізована, хоч і «надає перевагу» ділянкам тулуба, шиї та голови.
Після народження елементи висипки поступово зникають, залишаючи після себе невеличкі пігментні
плями коричневого кольору. Повне зникнення проявів настає через 3-6 тижнів після
народження.
Висипка не є небезпечною для життя, сама по собі й не потребує лікування, та є важливою ознакою того, що дитина має хворобу, що загрожує її життю. Саме тому
потрібно вирішити питання про своєчасну діагностику та лікування самої причини
виникнення «чорничних мафінів». Наступні кроки допоможуть розібратись в даній
ситуації:
1. Клінічний аналіз крові
2. Біопсія шкіри
3. Біопсія кісткового мозку
4. УЗД діагностика черевної порожнини
5. Скринінг на TORCH-інфекції
Автор: Ігор Зінчук
Джерела: https://bit.ly/2AlhjVx
Barnett HL, Einhorn AH. Paediatrics. 14th ed. New York: Appleton- Century- Crofts,1968:742.
#TORCH , #Dermatology , #дерматологія , #ТОРЧ , #висипка #мафін ,
#чорничний , #дерматологія , #макула , #педіатрія , #неонатологія
www.dermnetnz.org
Blueberry muffin syndrome | DermNet New Zealand
Blueberry muffin syndrome. Authoritative facts about the skin from DermNet New Zealand.
Гемотрансфузії відтепер безпечніші!
#INgenius #INgeniusNews #Transfusion #FDA
FDA затвердила новий молекулярний тест на сумісність крові. ID CORE XT – спосіб визначення сумісності крові донора та реципієнта за не-АВО наявними антигенами. FDA порівнювала результати ID CORE XT iз ліцензованими серологічними реагентами та тестами, в основі яких лежить секвенування ДНК. Це другий молекулярний тест, затверджений FDA для використання при гемотрансфузіях.
Поверхня еритроцитів людини може містити мінорні антигени груп крові разом iз АВО-антигенами. Наявність або відсутність мінорних не-АВО грає суттєву роль при гемотрансфузіях, тому що у деяких людей можуть утворюватись специфічні антитіла до цих антигенів. В основі даного тесту лежить полімеразна ланцюгова реакція та генотипування методом гібридизації для одночасної ідентифікації множинних алелей, що кодують 37 антигенів 10 різних систем груп крові.
Пацієнти, яким часто переливають кров, наприклад, хворі на серпоподiбноноклітинну анемію, найбільш схильні продукувати такі антитіла. Наслідками подібної реакції організму є деструкція еритроцитів i трансфузійна гемолітична реакція.
Традиційно антигени на поверхні еритроцитів визначають серологічним методом, що передбачає використання цоліклонів, моноклональних антитіл до А та В антигенів. Відповідно, таке тестування має свої обмеження. Використання подібних антитіл до мінорних антигенів може бути неточним.
«Затвердження ID CORE XT суттєво раціоналізує визначення сумісності крові та стане альтернативою використання цоліклонів. Ми знаємо, що тести ДНК є доволі перспективним, вони забезпечують більш інформативний, точний i дешевший метод визначення групи крові, що зменшує вірогідність можливих ускладнень», - говорить Пітер Маркс, директор центру біологічних досліджень FDA.
#гемотрансфузія #кров #ПЛР #гібридизація
Джерело: https://goo.gl/UR1PtD
Переклад: Alexandr Klimenko
#INgenius #INgeniusNews #Transfusion #FDA
FDA затвердила новий молекулярний тест на сумісність крові. ID CORE XT – спосіб визначення сумісності крові донора та реципієнта за не-АВО наявними антигенами. FDA порівнювала результати ID CORE XT iз ліцензованими серологічними реагентами та тестами, в основі яких лежить секвенування ДНК. Це другий молекулярний тест, затверджений FDA для використання при гемотрансфузіях.
Поверхня еритроцитів людини може містити мінорні антигени груп крові разом iз АВО-антигенами. Наявність або відсутність мінорних не-АВО грає суттєву роль при гемотрансфузіях, тому що у деяких людей можуть утворюватись специфічні антитіла до цих антигенів. В основі даного тесту лежить полімеразна ланцюгова реакція та генотипування методом гібридизації для одночасної ідентифікації множинних алелей, що кодують 37 антигенів 10 різних систем груп крові.
Пацієнти, яким часто переливають кров, наприклад, хворі на серпоподiбноноклітинну анемію, найбільш схильні продукувати такі антитіла. Наслідками подібної реакції організму є деструкція еритроцитів i трансфузійна гемолітична реакція.
Традиційно антигени на поверхні еритроцитів визначають серологічним методом, що передбачає використання цоліклонів, моноклональних антитіл до А та В антигенів. Відповідно, таке тестування має свої обмеження. Використання подібних антитіл до мінорних антигенів може бути неточним.
«Затвердження ID CORE XT суттєво раціоналізує визначення сумісності крові та стане альтернативою використання цоліклонів. Ми знаємо, що тести ДНК є доволі перспективним, вони забезпечують більш інформативний, точний i дешевший метод визначення групи крові, що зменшує вірогідність можливих ускладнень», - говорить Пітер Маркс, директор центру біологічних досліджень FDA.
#гемотрансфузія #кров #ПЛР #гібридизація
Джерело: https://goo.gl/UR1PtD
Переклад: Alexandr Klimenko
Аспірин – в чому «зрада»?
Десенсибілізація при аспіриновій астмі
#INgenius #INgeniusGuide
Саліцилова кислота міститься в екстракті, отриманому з кори білої верби, і використовується протягом тисячі років для зменшення болю та лихоманки.
В 1897 р. Фелікс Гофман, якого найняла фармацевтична компанія Байєр, ацетилював саліцилову кислоту та отримав ацетилсаліцилову, яку вже в 1899 р. назвали аспірином і почали продавати по всьому світу. Споживання його різко зростало, і лише близько 1922 р. Вальтером вперше було описано випадок загострення респіраторних хвороб у зв’язку з використанням даного медикаменту.
Разом з тим, в 1967 р. Макс Самтер в США, який абсолютно нічого не знав про попередні випадки, вірив, що саме він виявив це захворювання та назвав це тріадою Самтера, що включає назальний поліпоз, бронхіальну астму та несприймання аспірину.
Аспіринова астма характеризується набряком слизової оболонки носа та пазух, формуванням поліпів i астмою. Респіраторні симптоми у даних пацієнтів загострювалися після приймання не лише аспірину, а й інших НПЗП (у зв’язку з їхнім впливом на ЦОГ-1 та простагландини). Ці реакції зазвичай є наступними: з локалізацією у верхніх дихальних шляхах (закладеність носу, чхання та ринорея), у нижніх дихальних шляхах (ларингоспазм, кашель i хрипи) та в ШКТ (біль у животі та нудота) чи почервоніння шкіри та кропивниця. У 50% пацієнтів вперше виявляється після перенесеного ГРВІ.
Більшість пацієнтів мають тяжкий поліпоз носа, тому першочергово мають бути оглянуті хірургом для призначення операції. Особливістю є те, що на відміну від результатів інших операцій такого типу, але де не фігурує діагноз аспіринової астми, у даних пацієнтів виявляється швидкий рецидив назальних поліпів буквально через декілька тижнів після операції.
Лікування виконується згідно з протоколами лікування астми чи хронічних синуситів (глюкокортикоїди, модифікатори ЛТ, антигістамінні тощо). Разом iз тим, вже давно існує такий вид лікування, як десенсибілізація ацетилсаліциловою кислотою з метою зниження чутливості до неї. Спочатку це досягалося шляхом введення малих доз аспірину (приблизно 40,5 мг) з поступовим їх збільшенням протягом трьох днів, протягом яких симптоми ставали легшими та коротшими, а потім зникали. Бажана доза складала 325 мг.
Проте подальші спостереження трохи змінили тактику проведення десенсибілізації. Стандартом стала аспіринова
десенсибілізація з подальшим введенням аспірину в дозі від 325 до 650 мг два рази в день після видалення поліпiв носа та пазух. Згідно з дослідженнями, якщо пацієнтам без проведеної десенсибілізації в середньому проводиться оперативна ревізія синусів кожні 3 роки, то після проведеної десенсибілізації — кожні 9 років. Десенсибілізація повинна проводитися під наглядом лікаря з продовженням введення аспірину навіть в десенсибілізованому стані. Тож не дивно, що існують ускладнення даної терапії, такі як виразки шлунку та кровотечі.
Джерело: https://goo.gl/5tK1P9
Автор: Kateryna Slyviak
#астма #алергія #аспірин #аспіринова_астма #атопія #алергологія #імунологія #поліпи #синусит #НПЗП #allergy #ацетилсаліцилова_кислота #allergology #immunology #aspirin #asthma
Десенсибілізація при аспіриновій астмі
#INgenius #INgeniusGuide
Саліцилова кислота міститься в екстракті, отриманому з кори білої верби, і використовується протягом тисячі років для зменшення болю та лихоманки.
В 1897 р. Фелікс Гофман, якого найняла фармацевтична компанія Байєр, ацетилював саліцилову кислоту та отримав ацетилсаліцилову, яку вже в 1899 р. назвали аспірином і почали продавати по всьому світу. Споживання його різко зростало, і лише близько 1922 р. Вальтером вперше було описано випадок загострення респіраторних хвороб у зв’язку з використанням даного медикаменту.
Разом з тим, в 1967 р. Макс Самтер в США, який абсолютно нічого не знав про попередні випадки, вірив, що саме він виявив це захворювання та назвав це тріадою Самтера, що включає назальний поліпоз, бронхіальну астму та несприймання аспірину.
Аспіринова астма характеризується набряком слизової оболонки носа та пазух, формуванням поліпів i астмою. Респіраторні симптоми у даних пацієнтів загострювалися після приймання не лише аспірину, а й інших НПЗП (у зв’язку з їхнім впливом на ЦОГ-1 та простагландини). Ці реакції зазвичай є наступними: з локалізацією у верхніх дихальних шляхах (закладеність носу, чхання та ринорея), у нижніх дихальних шляхах (ларингоспазм, кашель i хрипи) та в ШКТ (біль у животі та нудота) чи почервоніння шкіри та кропивниця. У 50% пацієнтів вперше виявляється після перенесеного ГРВІ.
Більшість пацієнтів мають тяжкий поліпоз носа, тому першочергово мають бути оглянуті хірургом для призначення операції. Особливістю є те, що на відміну від результатів інших операцій такого типу, але де не фігурує діагноз аспіринової астми, у даних пацієнтів виявляється швидкий рецидив назальних поліпів буквально через декілька тижнів після операції.
Лікування виконується згідно з протоколами лікування астми чи хронічних синуситів (глюкокортикоїди, модифікатори ЛТ, антигістамінні тощо). Разом iз тим, вже давно існує такий вид лікування, як десенсибілізація ацетилсаліциловою кислотою з метою зниження чутливості до неї. Спочатку це досягалося шляхом введення малих доз аспірину (приблизно 40,5 мг) з поступовим їх збільшенням протягом трьох днів, протягом яких симптоми ставали легшими та коротшими, а потім зникали. Бажана доза складала 325 мг.
Проте подальші спостереження трохи змінили тактику проведення десенсибілізації. Стандартом стала аспіринова
десенсибілізація з подальшим введенням аспірину в дозі від 325 до 650 мг два рази в день після видалення поліпiв носа та пазух. Згідно з дослідженнями, якщо пацієнтам без проведеної десенсибілізації в середньому проводиться оперативна ревізія синусів кожні 3 роки, то після проведеної десенсибілізації — кожні 9 років. Десенсибілізація повинна проводитися під наглядом лікаря з продовженням введення аспірину навіть в десенсибілізованому стані. Тож не дивно, що існують ускладнення даної терапії, такі як виразки шлунку та кровотечі.
Джерело: https://goo.gl/5tK1P9
Автор: Kateryna Slyviak
#астма #алергія #аспірин #аспіринова_астма #атопія #алергологія #імунологія #поліпи #синусит #НПЗП #allergy #ацетилсаліцилова_кислота #allergology #immunology #aspirin #asthma
Друзі! Наша мета - зробити INgenius максимально інформативним, зручним та цікавим для Вас. Тож нам цікава Ваша думка, що б Ви хотіли бачити в телеграм каналі INgenius частіше?
public poll
Тестові клінічні задачі – 125
👍👍👍👍👍👍👍 37%
Книги – 98
👍👍👍👍👍 29%
Статті INgenius – 87
👍👍👍👍👍 26%
Відкриті клінічні задачі – 19
👍 6%
Меми – 5
▫️ 1%
👥 334 people voted so far. Poll closed.
public poll
Тестові клінічні задачі – 125
👍👍👍👍👍👍👍 37%
Книги – 98
👍👍👍👍👍 29%
Статті INgenius – 87
👍👍👍👍👍 26%
Відкриті клінічні задачі – 19
👍 6%
Меми – 5
▫️ 1%
👥 334 people voted so far. Poll closed.
Виявлено нову структуру людської клітини
#INgenius #INgeniusNews #Cell #Adhesion #ECM
Клітини в тканинах оточені сітчастою структурою, яку ми звикли називати екстрацелюлярним матриксом. Клітини експресують спеціальні рецепторні молекули, якими прикріплюються до матриксу. Ці так звані адгезивні комплекси є способом негайної передачі інформації про зміни навколишнього середовища до самої клітини. Вони безпосередньо впливають на властивості клітини, її поведінку.
Дослідники з Каролінського Інституту разом із колегами з Британії виявили новий адгезивний комплекс iз унікальною молекулярною структурою. «Надзвичайно дивно у 2018 році з’ясовувати, що в клітині ще є невідомі досі структури», — стверджує професор відділення біонаук Стафан Стромблад. Новий комплекс може виявитись відповіддю на одне важливе, але невирішене питання — як клітини залишаються прикріпленими до матриксу під час поділу. Адже усі відомі до цього часу комплекси дисоціюють під час поділу.
«Ми виявили, що цей новий адгезивний комплекс залишається та може прикріплювати клітину до матриксу під час поділу».
Також вчені продемонстрували, що даний комплекс відповідальний за здатність дочірніх клітин займати правильне місце після клітинного поділу.
Експеримент проводився під конфокальною мікроскопією з використанням мас-спектрометрів і полягав у блокуванні цього комплексу, після чого дочірні клітини втрачали властивість орієнтуватися у матриксі. Дослідники назвали ці структури ретикулярними адгезіями, що свідчить їх сітчасту будову.
«Наші знахідки підіймають багато важливих питань про присутність та інші можливі функції цих незвичайних структур. Ми думаємо, що вони можуть брати безпосередню участь у клітинному поділі. Подальші дослідження внесуть ясність у розуміння біології клітини».
#клітина #матрикс #адгезія #мітоз #AKlimWorking
Джерело: https://goo.gl/RRR3YU
Переклад: Alexandr Klimenko
#INgenius #INgeniusNews #Cell #Adhesion #ECM
Клітини в тканинах оточені сітчастою структурою, яку ми звикли називати екстрацелюлярним матриксом. Клітини експресують спеціальні рецепторні молекули, якими прикріплюються до матриксу. Ці так звані адгезивні комплекси є способом негайної передачі інформації про зміни навколишнього середовища до самої клітини. Вони безпосередньо впливають на властивості клітини, її поведінку.
Дослідники з Каролінського Інституту разом із колегами з Британії виявили новий адгезивний комплекс iз унікальною молекулярною структурою. «Надзвичайно дивно у 2018 році з’ясовувати, що в клітині ще є невідомі досі структури», — стверджує професор відділення біонаук Стафан Стромблад. Новий комплекс може виявитись відповіддю на одне важливе, але невирішене питання — як клітини залишаються прикріпленими до матриксу під час поділу. Адже усі відомі до цього часу комплекси дисоціюють під час поділу.
«Ми виявили, що цей новий адгезивний комплекс залишається та може прикріплювати клітину до матриксу під час поділу».
Також вчені продемонстрували, що даний комплекс відповідальний за здатність дочірніх клітин займати правильне місце після клітинного поділу.
Експеримент проводився під конфокальною мікроскопією з використанням мас-спектрометрів і полягав у блокуванні цього комплексу, після чого дочірні клітини втрачали властивість орієнтуватися у матриксі. Дослідники назвали ці структури ретикулярними адгезіями, що свідчить їх сітчасту будову.
«Наші знахідки підіймають багато важливих питань про присутність та інші можливі функції цих незвичайних структур. Ми думаємо, що вони можуть брати безпосередню участь у клітинному поділі. Подальші дослідження внесуть ясність у розуміння біології клітини».
#клітина #матрикс #адгезія #мітоз #AKlimWorking
Джерело: https://goo.gl/RRR3YU
Переклад: Alexandr Klimenko
Перша фетальна хірургічна операція spina bifida
#INgenius #INgeniusUseful
Цього літа команда з 30 лікарів на базі базі University College Hospital провела операцію на хребті одразу двох плодів за кілька тижнів до народження, про що повідомили вчора. Фетоскопія тривала півтори години та завершилась успішно.
Малюки народились кілька тижнів тому, проте операція підвищувала ризик передчасних пологів, незважаючи на адекватну седацію матері.
Як правило, такі операції проводять постнатально, але існує значна часова залежність — в рази кращі результати у дітей, яих оперували на ранніх термінах.
Це важливо, адже в майбутньому діти зі spina bifida не можуть ходити та потребують спеціалізованого догляду.
Команда UCLH та GOSH тренувалась на чолі з професором Депрестом в Бельгії, де з 2012 року провели порядку 40 фетальних операцій. Також лікарі мали тісний зв’язок з дитячою лікарнею Філадельфії, де виконано більше 320 операцій з 2011 року.
«Впевненість у наших діях базувалась на результатах масштабного багатоцентрового рандомізованого контрольного дослідження в США, що доводить — фетальна вертебральна хірургія може бути безпечною, а пацієнти, які отримають таке лікування, матимуть значно кращу моторну функцію та у 50% випадків не потребуватимуть постнатального шунтування», — говорить Анна Девідсон, яка очолювала операцію.
«Скорочення потреби в шунтуванні особливо важливе, — каже професор Паоло Де Коппі з UCL Great Ormond Street Institute of Child Health, — адже передбачається, що функція мозку, мобільність та повна незалежність будуть значно вищими у нешунтованих дітей.
Наразі лікарі прауюють над розробкою нових технік фетальної хірургії.
Джерело: https://bit.ly/2Pj2gEk
Підготувала: Sophia Nastyshyn
#surgery #neonatology #spinabifida #неонатологія #хірургія
#INgenius #INgeniusUseful
Цього літа команда з 30 лікарів на базі базі University College Hospital провела операцію на хребті одразу двох плодів за кілька тижнів до народження, про що повідомили вчора. Фетоскопія тривала півтори години та завершилась успішно.
Малюки народились кілька тижнів тому, проте операція підвищувала ризик передчасних пологів, незважаючи на адекватну седацію матері.
Як правило, такі операції проводять постнатально, але існує значна часова залежність — в рази кращі результати у дітей, яих оперували на ранніх термінах.
Це важливо, адже в майбутньому діти зі spina bifida не можуть ходити та потребують спеціалізованого догляду.
Команда UCLH та GOSH тренувалась на чолі з професором Депрестом в Бельгії, де з 2012 року провели порядку 40 фетальних операцій. Також лікарі мали тісний зв’язок з дитячою лікарнею Філадельфії, де виконано більше 320 операцій з 2011 року.
«Впевненість у наших діях базувалась на результатах масштабного багатоцентрового рандомізованого контрольного дослідження в США, що доводить — фетальна вертебральна хірургія може бути безпечною, а пацієнти, які отримають таке лікування, матимуть значно кращу моторну функцію та у 50% випадків не потребуватимуть постнатального шунтування», — говорить Анна Девідсон, яка очолювала операцію.
«Скорочення потреби в шунтуванні особливо важливе, — каже професор Паоло Де Коппі з UCL Great Ormond Street Institute of Child Health, — адже передбачається, що функція мозку, мобільність та повна незалежність будуть значно вищими у нешунтованих дітей.
Наразі лікарі прауюють над розробкою нових технік фетальної хірургії.
Джерело: https://bit.ly/2Pj2gEk
Підготувала: Sophia Nastyshyn
#surgery #neonatology #spinabifida #неонатологія #хірургія
Що нового в лікуванні подагри?
#INgenius #INgeniusArticle #ClinicalTrends
Презентували нові результати дослідження канакінумабу, препарату для лікування подагри (блокатор інтерлейкіну(IL)-1β). Його роль у профілактиці оцінили досить високо.
Визначили, що аллопуринол має здатність захищати нирки від хронічної ниркової недостатності.
Також визначили, що роль харчування як причини виникнення подагри переоцінено, тому варто більше звертати увагу на генетику, проте при наявності подагри варто коригувати дієту для зменшення ризиків.
Нове дослідження показало, що 22% дорослих, що мають артрит, страждають на тривогу, а 12% мають депресію.
Детальніше: https://reference.medscape.com/viewarticle/902842
Підготувала: Daria Kramarenko
#gout #подагра #drkramarenko #rheumatology
#INgenius #INgeniusArticle #ClinicalTrends
Презентували нові результати дослідження канакінумабу, препарату для лікування подагри (блокатор інтерлейкіну(IL)-1β). Його роль у профілактиці оцінили досить високо.
Визначили, що аллопуринол має здатність захищати нирки від хронічної ниркової недостатності.
Також визначили, що роль харчування як причини виникнення подагри переоцінено, тому варто більше звертати увагу на генетику, проте при наявності подагри варто коригувати дієту для зменшення ризиків.
Нове дослідження показало, що 22% дорослих, що мають артрит, страждають на тривогу, а 12% мають депресію.
Детальніше: https://reference.medscape.com/viewarticle/902842
Підготувала: Daria Kramarenko
#gout #подагра #drkramarenko #rheumatology