То де наш Шекспір?

З розмов і пояснень навколо цієї теми мені все більше й більше видається, що в нас це питання прийнято сприймати серйозно. Але ж питання не буквальне. Йдеться не про те, де у фізичному сенсі наш, скажімо, Шекспір. І йдеться не про імплікацію (яку багато хто бачить) "Чому наша культура не породила свого генія подібного рівня"?

Людина, котра ставить подібне питання, очевидно не знайома з українською літературою в принципі. Точно так само як людина, котра стверджує "українські переклади погані" очевидно не знайома зі станом українского перекладу. Це не поспішне судження про людей, котрих я не знаю. Це єдиний варіант. Рівень знань, що криється за цим твердженням, приблизно дорівнює знанню фізики в людини, що питає "А як земля кругла, якщо горизонт рівний?" В обох випадках проблема в тому, що людина бачить зникомо крихітну частину реальности, з якої екстраполює щонайзагальніші судження.

Так от, про літературу. Тексти не стають великими самі по собі, через власну герметичну цінність. Через це вони можуть стати популярними, але не великими — а більшість популярних і читаних авторів усіх поколінь нині забуті і навряд чи колись повернуться в мейнстрим. Хто з вас читав "Чорну красу" Анни Сьюелл чи бодай одну книжку Барбари Картленд? Йоганна Шпірі - одна з найпопулярніших дитячих авторок в історії (можливо, найпопулярніша, якщо робити поправку на час написання), але я не здивуюсь, якщо більшість із вас не зможуть назвати жодного її тексту.

Література стає безсмертною не тому що вона об'єктивно безсмертна, найкраща в своєму роді та обожнювана сучасниками. Література стає безсмертною тому що породжує нову літературу, масштабуючись на інші країни. Едґар По на час смерти нікого не цікавив, його псевдоготорнівське письмо, як і вкрай модерні експерименти з ґротеском, не обходили сучасників. Але Бодлер переклав його французькою і ЦЕ зробило Едґара Алановича найвідомішим американським романтиком. Не те, як він вплинув на своїх сучасників, а те, як він вплинув на практично всю західну літературу вже посмертно. Буквально така сама доля спіткала і Лавкрафта, до речі.

Шекспір був популярним, але також він був доволі-таки ігнорований у наступну добу класицизму, взорованого на французький театр Мольєра. Не забутий, але просто ще один автор минулого, котрих і без Шекспіра не бракувало. Він повернувся в літературу титаном і найвеличнішим автором вже в часи лейкістів, особливо Колріджа. І якби не Колрідж і компанія — шанси на те, що ви нині читали б твори Шекспіра приблизно дорівнюють шансам на те, що ви реально читали щось Колріджа. Вони ненульові, але й невеликі. Твори Шекспіра геніальні, але їхній статус сформований пізнішими перепрочитаннями в літературі, котра й сама стала каноном.

Доволі легко жити, не прочитавши жодного твору Миколи Куліша, але значно складніше жити, не прочитавши жодного твору Шекспіра. Під цим я маю на увазі — необов'язково читати Шекспіра, щоб мати добре поняття про його твори. Ви знаєте, про що "Ромео і Джульєтта". Ви знаєте, про що "Гамлет".

Ви могли ніколи в житті не розгортати "1984", але ви точно знаєте загальний сюжет і з десяток цитат звідти.

Коли людина питає "де наш/ваш Шекспір?", насправді людина питає "де в нас постать з інформаційним масштабом Шекспіра?" Не "де хтось, здатен написати тексти такого рівня", а "де хтось, про кого я знатиму стільки ж, навіть не читаючи його текстів". І от саме на це питання відповідає постколоніальна критика, яку в українському випадку називають "за що ви так ненавидите все російське?"

Запитання "Де український *прізвище*?" — це завжди зізнання в тому, що людина просто не читає української літератури, але вимагає від неї бути присутньою в інфополі на рівні з *прізвище*. Це обскурантне бажання бачити в цілеспрямованих імперських політиках об'єктивну і невблаганну логіку "історичного процесу", якщо людина хилиться вліво, чи "невидимої руки ринку", якщо людина хилиться вправо. Не більше.

© Остап Українець

Вдарити по росіянам тепер може кожен із нас💪🔥

Спільно з Мілітарним (https://mil.in.ua/uk/) та рядом інших партнерів ми запустили ресурс, де за донат від $500 можна передати «привіт» окупантам.

Для цього потрібно:

✔️Заповнити заявку на сайті👉https://revengefor.com;
✔️Написати текст, який має з’явитися на снаряді, що полетить у ворога;
✔️Передати за допомогою сайту пожертву для українського війська у розмірі від 500 доларів;
✔️Отримати фотодоказ. І наблизити перемогу України♥️

Усі ми знаємо, що 16 липня набрала чинності низка нових норм мовного закону. Тепер інтернет-ресурси, інтерфейси, застосунки, сторінки в соцмережах, ютуб-, вайбер-, телеграм-канали, інформаційні боти і т. ін. всіх суб’єктів господарювання, зареєстрованих в Україні, повинні мати основну версію українською мовою.
Що робити, якщо ви законослухняний підприємець, але у вас досі немає української версії сайту чи сторінка в соцмережі ведеться не державною мовою? Найочевидніша відповідь така: самому спробувати перекласти на українську мову. І багато хто так і робить. Однак часу й ресурсів це може забрати багатенько, а результат у підсумку може виявитися не найкращим.
Тоді вихід простий: довірити цю справу професіоналам. Наприклад, «Корректаріуму». Уже не перший рік ми перекладаємо й редагуємо рекламні та маркетингові тексти, пресрелізи, дописи для блогів і соцмереж, вебсайти, застосунки, інтерфейси та багато іншого.
Звертайтеся до нас, і ми вам залюбки допоможемо: https://correctarium.com/.

20.07.2014

https://skibinsky.com/no-russian
https://skibinsky.com/no-russian-2

Цікаво, як бомбане від цієї петиції (хочаб тут в коментах) https://petition.president.gov.ua/petition/157298

З днем незалежності України, гарнюні 💙💛

Ми зустрічаємо цей день у різних місцях. Хтось – в окопах і бліндажах, у танках і БМП, на морі й у повітрі. Б’ється за незалежність на передовій. Хтось – у дорозі, в авто, вантажівках і потягах. Б’ється за незалежність, доправляючи необхідне тим, хто на передовій. А хтось – у смартфоні чи за комп’ютером. І теж б’ється за незалежність – збираючи кошти, щоб тим, хто в дорозі, було що везти тим, хто на передовій.

Ми зустрічаємо цей день у різних обставинах, умовах і навіть у різних часових поясах, але з єдиною метою – збереження незалежності та перемога України!

Ми об’єдналися.
З Днем Незалежності, Україно!

Розумію наші бажання і мрії. Але все ж таки пропоную виходити з обережного коментарійного формату щодо будь-яких наших військових дій…

Тому принагідно ще раз нагадую всім політикам, експертам та лідерам суспільної думки (зрозуміло, що вони все знають набагато краще за безпосередніх виконавців) про важливість не маніпулювати та не спекулювати інформацією про хід військових операцій ДО офіційних заяв представників Збройних сил чи Міністерства оборони України. Ще раз головне – ДО офіційних заяв не треба роботи суперсенсаційних заяв… Прошу також журналістів сьогодні та в наступні дні особливо ретельно перевіряти джерела інформації та експертизу конкретних спікерів за темою.

Бажання продемонструвати свою «обізнаність», дотичність до «інсайду» та «хайпанути» на «ситуативі» – природнє для будь-якого інформаційного простору. Але війна – це не «контент». Давайте фільтрувати інформацію та професійно працювати з поваги до українських захисників.

Безумовно, жодних сумнівів, що наші «відпрацюють» правильно, немає…

#вышивата не сильно изменилась