Найважливіше, до чого призвела моральна катастрофа виборів 2019 року - так це повна втрата розуміння інституту репутації як такого. Тому що країна опинилася в руках пройдисвітів і дилетантів, що і стало нормою у суспільній свідомості. В результаті нам пропонується вважати підлітковий текст про дисидента Йосипа Зісельса розслідуванням, а самого Йосипа - дрібним шахраєм на підставі одного лише журналістського бажання. Але це лише продовження підміни журналістських розслідувань бездарними заказухами останніх десятиліть. Просто коли це стосувалося політиків, нікому не хотілося зізнаватися в тому, що йому впихують туфту,
а багато хто з так званих розслідувачів - звичайні негідники, які дискредитують своїх чесних колег і сам жанр. А коли дійшло до Зісельса з його бездоганною репутацією - тут вже багато хто сполошився. Але виявилося, що в аморальній країні навіть моральну людину легко закидати камінням. Та ще й запропонувати, як це зробив видавець порталу, де з’явився текст, провести альтернативне розслідування, бо якщо на клітці, у якій сидить Фрідман, написано Фрідман, то потрібні факти, щоб зрозуміти що це дійсно Фрідман, а не пророк Ісайя.
Одночасно практично ті ж самі люди обговорюють чи не постраждала через розсічену брову репутація якогось діяча, у якого ніколи не було ніякої репутації, а була одна скажена імітація активності, яка не витримала ніякого зіткнення з реальністю. Але зараз, коли створені умови для того, щоб будь-який авантюрист, починаючи від президентського кабінету й закінчуючи дрібним чиновником, міг проявити свої найгірші якості, не побоюючись ані суспільного осуду, ані покарання, чистоплюї починають думати, що цих людей колись цікавила їхня репутація. Ні. Вони живуть зовсім іншими цінностями і для них немає ніяких репутацій, а є брехня, хайп, презирство до лохів, ор на стадіоні. І так, для того щоб утримати владу і заробляти гроші, їм потрібно знищити будь-які інші репутації просто для того, щоб тим, до кого вони будуть звертатися за черговими кредитами, не було з ким розмовляти, крім як із ними. Щоб узяла гору знаменита формула про те що Сомоса сучий син, але наш сучий син. Саме тому вони будуть знищувати будь-які репутації і будь-який прояв порядності. У цій країні повинні залишитися одні сучі діти.
а багато хто з так званих розслідувачів - звичайні негідники, які дискредитують своїх чесних колег і сам жанр. А коли дійшло до Зісельса з його бездоганною репутацією - тут вже багато хто сполошився. Але виявилося, що в аморальній країні навіть моральну людину легко закидати камінням. Та ще й запропонувати, як це зробив видавець порталу, де з’явився текст, провести альтернативне розслідування, бо якщо на клітці, у якій сидить Фрідман, написано Фрідман, то потрібні факти, щоб зрозуміти що це дійсно Фрідман, а не пророк Ісайя.
Одночасно практично ті ж самі люди обговорюють чи не постраждала через розсічену брову репутація якогось діяча, у якого ніколи не було ніякої репутації, а була одна скажена імітація активності, яка не витримала ніякого зіткнення з реальністю. Але зараз, коли створені умови для того, щоб будь-який авантюрист, починаючи від президентського кабінету й закінчуючи дрібним чиновником, міг проявити свої найгірші якості, не побоюючись ані суспільного осуду, ані покарання, чистоплюї починають думати, що цих людей колись цікавила їхня репутація. Ні. Вони живуть зовсім іншими цінностями і для них немає ніяких репутацій, а є брехня, хайп, презирство до лохів, ор на стадіоні. І так, для того щоб утримати владу і заробляти гроші, їм потрібно знищити будь-які інші репутації просто для того, щоб тим, до кого вони будуть звертатися за черговими кредитами, не було з ким розмовляти, крім як із ними. Щоб узяла гору знаменита формула про те що Сомоса сучий син, але наш сучий син. Саме тому вони будуть знищувати будь-які репутації і будь-який прояв порядності. У цій країні повинні залишитися одні сучі діти.
Долгожданный визит Владимира Зеленского в Соединенные Штаты, по сути, завершен. Из главы государства Зеленский на несколько дней переквалифицируется в туриста, который будет наслаждаться Калифорнией и рассказывать согражданам басни о гигантских инвестициях передовых компаний мира в украинскую экономику. А потом Зеленский вернется – и тут-то мы начнем понимать, какими были реальные результаты визита. Потому что эти реальные результаты, конечно же, зависят от поступков, а не от заявлений Зеленского.
Впрочем, и тут я бы не обольщался. Мы не можем знать, правильно ли Зеленский интерпретировал сигналы Байдена во время переговоров, смогло ли понять эти сигналы его ближайшее окружение и как его представители объяснят эти сигналы главе государства. Никогда не нужно забывать, что мы имеем дело с людьми, понимание которыми политических процессов стремится к нулю. И обольщаться относительно большого внимания к Украине и доверия действующей американской администрации к Зеленскому я тоже не стал бы. Потому что если бы это внимание и доверие было бы, то Джозеф Байден встретился бы с Владимиром Зеленским не после, а до своей встречи с Владимиром Путиным. И не после, а до своих переговоров с Ангелой Меркель по «Северному потоку-2». Зеленского не ставили бы в известность уже после согласования решений. С ним говорили бы о том, какими эти решения должны быть.
Но если происходит иначе, остается радоваться декларациям. Гарантии энергетической безопасности в случае, если Россия откажется заключать новый транзитный контракт? Новые санкции? Но это примерно то же самое, что санкции после оккупации Крыма. Не проще ли было заблокировать достройку «Северного потока-2»? Предложение участвовать в нормандском урегулировании? Так американцы в нем уже участвовали – при Обаме. Виктория Нуланд постоянно встречалась с Сурковым, а сейчас может встречаться с Козаком. Что с того, если Кремль в этом урегулировании не участвует? Обещание Киева разблокировать конкурс на избрание главы Специализированной антикоррупционной прокуратуры? Это вообще позор, если серьезно – что в Белом доме от нас требуют работы наших собственных институций. Но, с другой стороны, у нас же уже был вполне действовавший глава прокуратуры – и что? Все эти структуры –любимая игрушка Запада в ситуации, когда не работают настоящие институции, когда нет честного суда и в обществе правят клановые интересы. Как все это эффективно на самом деле, можно хорошо понять по Афганистану. Мы недалеко ушли, просто в роли наших «талибов» выступает не внутренний, а внешний враг – Кремль.
Означает ли это, что я не вижу позитивного результата в этом визите? Конечно вижу. Позитив в том, что этот визит вообще состоялся – на фоне афганского кризиса, ослабления интереса к российско-украинскому конфликту и тому ироничному отношению, которое вызывает Украина у ведущих игроков после выборов 2019 года. Увы – понимает это Зеленский и понимают ли это его сторонники или нет – но если после Майдана и начала войны украинец в глазах окружающего мира выглядел героем драмы, то сейчас он выглядит персонажем из анекдота.
И изменить это отношение к нам не сможет никакой Байден. Это можем сделать только мы сами.
Впрочем, и тут я бы не обольщался. Мы не можем знать, правильно ли Зеленский интерпретировал сигналы Байдена во время переговоров, смогло ли понять эти сигналы его ближайшее окружение и как его представители объяснят эти сигналы главе государства. Никогда не нужно забывать, что мы имеем дело с людьми, понимание которыми политических процессов стремится к нулю. И обольщаться относительно большого внимания к Украине и доверия действующей американской администрации к Зеленскому я тоже не стал бы. Потому что если бы это внимание и доверие было бы, то Джозеф Байден встретился бы с Владимиром Зеленским не после, а до своей встречи с Владимиром Путиным. И не после, а до своих переговоров с Ангелой Меркель по «Северному потоку-2». Зеленского не ставили бы в известность уже после согласования решений. С ним говорили бы о том, какими эти решения должны быть.
Но если происходит иначе, остается радоваться декларациям. Гарантии энергетической безопасности в случае, если Россия откажется заключать новый транзитный контракт? Новые санкции? Но это примерно то же самое, что санкции после оккупации Крыма. Не проще ли было заблокировать достройку «Северного потока-2»? Предложение участвовать в нормандском урегулировании? Так американцы в нем уже участвовали – при Обаме. Виктория Нуланд постоянно встречалась с Сурковым, а сейчас может встречаться с Козаком. Что с того, если Кремль в этом урегулировании не участвует? Обещание Киева разблокировать конкурс на избрание главы Специализированной антикоррупционной прокуратуры? Это вообще позор, если серьезно – что в Белом доме от нас требуют работы наших собственных институций. Но, с другой стороны, у нас же уже был вполне действовавший глава прокуратуры – и что? Все эти структуры –любимая игрушка Запада в ситуации, когда не работают настоящие институции, когда нет честного суда и в обществе правят клановые интересы. Как все это эффективно на самом деле, можно хорошо понять по Афганистану. Мы недалеко ушли, просто в роли наших «талибов» выступает не внутренний, а внешний враг – Кремль.
Означает ли это, что я не вижу позитивного результата в этом визите? Конечно вижу. Позитив в том, что этот визит вообще состоялся – на фоне афганского кризиса, ослабления интереса к российско-украинскому конфликту и тому ироничному отношению, которое вызывает Украина у ведущих игроков после выборов 2019 года. Увы – понимает это Зеленский и понимают ли это его сторонники или нет – но если после Майдана и начала войны украинец в глазах окружающего мира выглядел героем драмы, то сейчас он выглядит персонажем из анекдота.
И изменить это отношение к нам не сможет никакой Байден. Это можем сделать только мы сами.
👍3
Відставка Дмитра Разумкова з посади голови українського парламенту є цікавою навіть не розколом у популістської команді, яка брала участь у здійсненні олігархічного проекту “Слуга народу”. І не особистим конфліктом Зеленського і Разумкова або Разумкова і Єрмака
Ця відставка демонструє, що президента Зеленського і його офшорне оточення не влаштовує навіть декорація парламентаризму, яку намагався забезпечити Разумков. Навіть видимість процедури, яка була важливою спікеру просто для збереження обличчя. Тому що після появи “монобільшості” у Верховній Раді парламент - давно вже не парламент. З Разумковим або без нього.
Але Зеленського і його соратників дратувала навіть видимість парламентаризму. Навіть те, що спікер намагався думати про власне майбутнє в той час, як випадкові люди при владі намагаються щосили експлуатувати поточний момент. Разумков став жертвою саме цього невгамовного бажання президента і його оточення якнайшвидше знищити інституції Української держави, а значить - саму державу.
І цим своїм бажанням Зеленський нагадує раннього Лукашенка. Спікери Верховної Ради Білорусі, яким довелося працювати із президентом-популістом, теж не були його ворогами. Ці радянські у недавньому минулому політики намагалися просто працювати за правилами. А Лукашенку начхати було на будь-які правила. Йому потрібна була вся влада. Всі гроші. Його єдиною державною інституцією були силовики - що і довів недавній розгін білоруських протестів. І він розігнав парламент і замінив його безглуздою декорацією. Настала справжня диктатура.
Україна з 2019 року розвивається за тим самим огидним сценарієм - сценарієм захоплення держави, знищення її інституцій, узурпації влади. Але є одне але".
Лукашенко творив свій білоруський кошмар на російські гроші. Саме вони - а не тільки дурість і інфантильність білорусів - були фундаментом його режиму. У розпорядженні Зеленського є дурість і інфантильність українців, але ось тільки грошей немає. Захід не буде фінансувати провінційний авторитаризм пройдисвітів. Росія дасть гроші тільки у тому випадку, якщо Зеленський покладе Україну до ніг Путіна - а ніякої можливості зробити цього у нього немає. Суспільство не допустить, та й олігархи разом із оточенням Зеленського впевнені, що “Техас повинні грабувати техасці”, а не приїжджі з Москви або Петербургу.
Тоді що ж буде? Не буде узурпації? Буде, ще й як буде. Буде узурпація і буде крах - як і у 2014 році Українська держава разом з її економікою, соціальною сферою та безпекою обрушиться прямо на голови здивованих українців. Сила удару буде значною. Помітять всі, навіть найбагатші і навіть найобмеженіші. Всі, крім Зеленського - але його думка вже нікого не буде на той час цікавити.
Це і буде те щеплення від популізму і авторитаризму, на яке ми заслужили.
Ця відставка демонструє, що президента Зеленського і його офшорне оточення не влаштовує навіть декорація парламентаризму, яку намагався забезпечити Разумков. Навіть видимість процедури, яка була важливою спікеру просто для збереження обличчя. Тому що після появи “монобільшості” у Верховній Раді парламент - давно вже не парламент. З Разумковим або без нього.
Але Зеленського і його соратників дратувала навіть видимість парламентаризму. Навіть те, що спікер намагався думати про власне майбутнє в той час, як випадкові люди при владі намагаються щосили експлуатувати поточний момент. Разумков став жертвою саме цього невгамовного бажання президента і його оточення якнайшвидше знищити інституції Української держави, а значить - саму державу.
І цим своїм бажанням Зеленський нагадує раннього Лукашенка. Спікери Верховної Ради Білорусі, яким довелося працювати із президентом-популістом, теж не були його ворогами. Ці радянські у недавньому минулому політики намагалися просто працювати за правилами. А Лукашенку начхати було на будь-які правила. Йому потрібна була вся влада. Всі гроші. Його єдиною державною інституцією були силовики - що і довів недавній розгін білоруських протестів. І він розігнав парламент і замінив його безглуздою декорацією. Настала справжня диктатура.
Україна з 2019 року розвивається за тим самим огидним сценарієм - сценарієм захоплення держави, знищення її інституцій, узурпації влади. Але є одне але".
Лукашенко творив свій білоруський кошмар на російські гроші. Саме вони - а не тільки дурість і інфантильність білорусів - були фундаментом його режиму. У розпорядженні Зеленського є дурість і інфантильність українців, але ось тільки грошей немає. Захід не буде фінансувати провінційний авторитаризм пройдисвітів. Росія дасть гроші тільки у тому випадку, якщо Зеленський покладе Україну до ніг Путіна - а ніякої можливості зробити цього у нього немає. Суспільство не допустить, та й олігархи разом із оточенням Зеленського впевнені, що “Техас повинні грабувати техасці”, а не приїжджі з Москви або Петербургу.
Тоді що ж буде? Не буде узурпації? Буде, ще й як буде. Буде узурпація і буде крах - як і у 2014 році Українська держава разом з її економікою, соціальною сферою та безпекою обрушиться прямо на голови здивованих українців. Сила удару буде значною. Помітять всі, навіть найбагатші і навіть найобмеженіші. Всі, крім Зеленського - але його думка вже нікого не буде на той час цікавити.
Це і буде те щеплення від популізму і авторитаризму, на яке ми заслужили.
👍4
Секретарю РНБО Данілову здається, що за логікою парламентсько-президентської республіки президента треба обирати у парламенті. Звісно, так! А ще за логікою парламентсько-президентської - та й будь-якої республіки - президенту не треба давати можливостей узурпувати владу!
👍2