За останні місяці ми неодноразово були свідками того, як авторитарні режими використовують пандемію у своїх цілях. Навіть сьогоднішній день не став винятком. У Росії, наприклад, оголошено про продовження заборони на подорожі до Туреччини. І ми з вами прекрасно розуміємо, що мова йде зовсім не про бажання захистити громадян Росії від пандемії - адже в інші країни частота рейсів тільки збільшується. А про бажання «покарати» норовливого президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана за надто часті контакти із президентом України Володимиром Зеленським, продаж Україні безпілотників і небажання визнати Крим російським. Власне, претензії до Туреччини були недавно озвучені міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим. А заборона на польоти - для наочності. І ні у кого - тим більше у нашій країні - немає ніяких сумнівів, чому все це відбувається.
Але тоді чим дії команди Зеленського відрізняються від дій команди Путіна? Путін використовує коронавірус і карає турків - ну і росіян також, їх теж не шкода. Зеленський карає українців - коли його безсовісне оточення намагається провести через Верховну Раду закон, який відкладає перехід української кіноіндустрії на українську мову. Під приводом пандемії, звичайно ж! І це роблять люди, які повністю провалили боротьбу з коронавірусом. Які нещасні вакцини вмудрились не закупити у гонитві за фірмами- «прокладками»! Які бігають по світу з простягнутою рукою, як злодійки на довірі, а одночасно готуються витратити мільярди на фейковий «університет Зеленського»! Яка приголомшуюча щоденна ганьба!
Я не сумніваюся, що якби популісти, які за допомогою олігархату прийшли до влади у нашій країні у 2019 році, могли, вони б взагалі українську мову скасували б. Тому що їм для їхньої низькопробної продукції не потрібна українська мова, а потрібен російський кіноринок. Але скасувати не можуть - просто тому, що зараз їм потрібно обманювати не тільки російськомовного, а й україномовного «совка». Можуть хоча б спробувати знову обмежити, загнати у резервацію за кращими імперськими рецептами.
Але коронавірус тут до чого? Посоромилися б!
Але тоді чим дії команди Зеленського відрізняються від дій команди Путіна? Путін використовує коронавірус і карає турків - ну і росіян також, їх теж не шкода. Зеленський карає українців - коли його безсовісне оточення намагається провести через Верховну Раду закон, який відкладає перехід української кіноіндустрії на українську мову. Під приводом пандемії, звичайно ж! І це роблять люди, які повністю провалили боротьбу з коронавірусом. Які нещасні вакцини вмудрились не закупити у гонитві за фірмами- «прокладками»! Які бігають по світу з простягнутою рукою, як злодійки на довірі, а одночасно готуються витратити мільярди на фейковий «університет Зеленського»! Яка приголомшуюча щоденна ганьба!
Я не сумніваюся, що якби популісти, які за допомогою олігархату прийшли до влади у нашій країні у 2019 році, могли, вони б взагалі українську мову скасували б. Тому що їм для їхньої низькопробної продукції не потрібна українська мова, а потрібен російський кіноринок. Але скасувати не можуть - просто тому, що зараз їм потрібно обманювати не тільки російськомовного, а й україномовного «совка». Можуть хоча б спробувати знову обмежити, загнати у резервацію за кращими імперськими рецептами.
Але коронавірус тут до чого? Посоромилися б!
👍2
Когда я смотрел кадры так называемого «интервью», которое белорусского оппозиционера Романа Протасевича заставили дать лукашенковскому телевидению, я вспомнил уже почти позабытые эмоции от чтения стенографических отчетов сталинских судебных процессов. Это вовсе не были секретные документы, во времена сталинской диктатуры книги с «признаниями» бывших руководителей Советского государства издавались массовым тиражом. И очень трудно было понять, как бывшие члены политбюро, народные комиссары, известные военачальники признавались в немыслимых преступлениях, соглашались с любыми безумными обвинениями. Еще труднее было согласиться с тем, что их соотечественники в эти признания верили. И вовсе не только соотечественники. Верили и известные западные интеллектуалы и журналисты, которые побывали на этих процессах. А как им было не верить, когда они видели перед собой, например, хорошо им знакомого бывшего члена политбюро и главного редактора советских газет Николая Бухарина и слышали, как Бухарин признается в подготовке убийства Сталина и других большевистских вождей? Могли ли они представить, каким пыткам, какому психологическому воздействию подвергался каждый сталинский узник? Да, тогда «признавались» практически все. Кто не признавался - тех убивали прямо в кабинетах следователей. Или превращали в калек. Собственно, такой же была и судьба тех, кто признавался.
Лукашенко, который еще в самом начале своего правления утверждал, что в политическом наследии Адольфа Гитлера отнюдь не только отрицательный опыт, старается сейчас воспроизвести в Беларуси типичный тоталитарный режим 30-х годов прошлого века, режим Сталина и Гитлера. Ничего удивительного в этом нет. Авторитарный режим, который лишается народной поддержки, обязательно превращается в тоталитаризм. Российское государство в этом смысле обречено повторить опыт Беларуси - и если россияне вовремя не избавятся от Владимира Путина, мы обязательно увидим «признания» оппозиционеров на российских телеканалах. И этот кошмар - очень важный урок для каждого, кто еще не понял, как далеко Украина ушла от своих обезумевших соседей, как важно нам в популистском безумии безвременья Зеленского не утратить достижения украинской демократии последних десятилетий.
В противном случае «признаваться» начнут и у нас.
Лукашенко, который еще в самом начале своего правления утверждал, что в политическом наследии Адольфа Гитлера отнюдь не только отрицательный опыт, старается сейчас воспроизвести в Беларуси типичный тоталитарный режим 30-х годов прошлого века, режим Сталина и Гитлера. Ничего удивительного в этом нет. Авторитарный режим, который лишается народной поддержки, обязательно превращается в тоталитаризм. Российское государство в этом смысле обречено повторить опыт Беларуси - и если россияне вовремя не избавятся от Владимира Путина, мы обязательно увидим «признания» оппозиционеров на российских телеканалах. И этот кошмар - очень важный урок для каждого, кто еще не понял, как далеко Украина ушла от своих обезумевших соседей, как важно нам в популистском безумии безвременья Зеленского не утратить достижения украинской демократии последних десятилетий.
В противном случае «признаваться» начнут и у нас.
👍1
В офісі президента України Володимира Зеленського не соромляться переписувати повідомлення про зміст його телефонної розмови з президентом США Джозефом Байденом. Якщо у первинному варіанті документу говорилося про підтримку президентом США можливості надання Україні Плану для членства в НАТО, то зараз виявляється, що про це говорив Зеленський, а не Байден - отакої! А джерела видання Axios з Ради національної безпеки США повідомили, що українська сторона «неправильно інтерпретувала слова президента США». Простіше кажучи - збрехала.
І ось тут виникає просте запитання - а навіщо вони весь час брешуть, брешуть - як дихають, брешуть майже всі представники влади? Адже з виданням Axios була ще одна цікава історія, буквально у день телефонної бесіди Зеленського і Байдена. Це видання опублікувало інтерв'ю українського президента, в якому він висловлював готовність зустрітися з президентом США ще до американсько-російського саміту. І пояснило, чому такої зустрічі не відбулося, хоча вона спочатку і планувалася - тому, що у Білому домі були обурені витівкою Зеленського зі зміною керівництва «Нафтогазу» і вирішили, що запрошення Зеленському буде поганим сигналом. Обмежилися телефонною бесідою. Зрозуміло, що саме інтерв'ю у Зеленського брали в якості коментаря до цієї позиції Білого дому. Не більше того.
Але пов'язані з українською владою експерти відразу ж стали пояснювати, що це брехня, що ніякої американської стурбованості не було. І що це все Андрій Коболєв, це він організував публікацію в американському виданні! І це при тому, що всі ми на власні вуха чули, як державний секретар США Ентоні Блінкен тут, у Києві, називав авантюру з «Нафтогазом» поганим сигналом - не під час переговорів, а у своїх інтерв'ю! Що вже само по собі є безпрецедентним. І це при тому, що незрозуміло - навіщо ж президентові України давати інтерв'ю виданню, яке публікує «зливи» від Коболєва? Це такий мазохізм?
Звичайно ж, ні. Правда у тому, що Зеленський дав інтерв'ю шановному американському виданню, яке має серйозні джерела у Білому домі. Правда у тому, що президент України у своєму прагненні догодити олігархічним інтересам зірвав свою зустріч із президентом США. Дуже важливу зустріч, зустріч напередодні спілкування останнього з Путіним. Правда в тому, що дії президентської команди прямо суперечать національним інтересам України. Дії, а не слова. Слова Зеленський навчився говорити правильні. Тільки їм у цивілізованому світі ніхто не вірить.
З моменту свого обрання президентом України Володимир Зеленський живе у брехні. У брехні живуть його наближені - їм це вигідно. У брехні живуть його прихильники - одним це просто подобається, а інші не мають сміливості зізнатися, що стали співучасниками жахливого експерименту над власною країною. Але найголовніша брехня - це навіть не те, що вони говорять і що роблять насправді.
Найголовніша брехня - це те, що вони думають, що у них є вибір. Що вони можуть обдурити цивілізований світ і змусити його допомагати Україні в ситуації, коли вони будуть намагатися побудувати тут лукашенківську Білорусь. Що вони можуть обдурити українців, показати їм, що Захід «не допомагає» і потрібно домовлятися з Путіним. Що вони можуть обдурити Путіна, погодитися з якимось там особливим статусом Донбасу і російською мовою - щоб він вивів війська з території України і дозволив «95 кварталу» продавати серіальчики у російські кінотеатри.
А тільки обдурити нікого не вдасться. Путіну потрібні не їх низькопробні серіали. Путіну потрібна Україна. Українцям потрібна своя країна. А Заходу потрібно, щоб ця країна стала цивілізованою державою, а не була охлократичною потворою.
Ці люди можуть збагатитися - і збагачуються. Вони можуть насолоджуватися своїм незаслуженим становищем у суспільстві - і насолоджуються. Але обдурити, у кінцевому рахунку, вони зможуть тільки самих себе.
І ось тут виникає просте запитання - а навіщо вони весь час брешуть, брешуть - як дихають, брешуть майже всі представники влади? Адже з виданням Axios була ще одна цікава історія, буквально у день телефонної бесіди Зеленського і Байдена. Це видання опублікувало інтерв'ю українського президента, в якому він висловлював готовність зустрітися з президентом США ще до американсько-російського саміту. І пояснило, чому такої зустрічі не відбулося, хоча вона спочатку і планувалася - тому, що у Білому домі були обурені витівкою Зеленського зі зміною керівництва «Нафтогазу» і вирішили, що запрошення Зеленському буде поганим сигналом. Обмежилися телефонною бесідою. Зрозуміло, що саме інтерв'ю у Зеленського брали в якості коментаря до цієї позиції Білого дому. Не більше того.
Але пов'язані з українською владою експерти відразу ж стали пояснювати, що це брехня, що ніякої американської стурбованості не було. І що це все Андрій Коболєв, це він організував публікацію в американському виданні! І це при тому, що всі ми на власні вуха чули, як державний секретар США Ентоні Блінкен тут, у Києві, називав авантюру з «Нафтогазом» поганим сигналом - не під час переговорів, а у своїх інтерв'ю! Що вже само по собі є безпрецедентним. І це при тому, що незрозуміло - навіщо ж президентові України давати інтерв'ю виданню, яке публікує «зливи» від Коболєва? Це такий мазохізм?
Звичайно ж, ні. Правда у тому, що Зеленський дав інтерв'ю шановному американському виданню, яке має серйозні джерела у Білому домі. Правда у тому, що президент України у своєму прагненні догодити олігархічним інтересам зірвав свою зустріч із президентом США. Дуже важливу зустріч, зустріч напередодні спілкування останнього з Путіним. Правда в тому, що дії президентської команди прямо суперечать національним інтересам України. Дії, а не слова. Слова Зеленський навчився говорити правильні. Тільки їм у цивілізованому світі ніхто не вірить.
З моменту свого обрання президентом України Володимир Зеленський живе у брехні. У брехні живуть його наближені - їм це вигідно. У брехні живуть його прихильники - одним це просто подобається, а інші не мають сміливості зізнатися, що стали співучасниками жахливого експерименту над власною країною. Але найголовніша брехня - це навіть не те, що вони говорять і що роблять насправді.
Найголовніша брехня - це те, що вони думають, що у них є вибір. Що вони можуть обдурити цивілізований світ і змусити його допомагати Україні в ситуації, коли вони будуть намагатися побудувати тут лукашенківську Білорусь. Що вони можуть обдурити українців, показати їм, що Захід «не допомагає» і потрібно домовлятися з Путіним. Що вони можуть обдурити Путіна, погодитися з якимось там особливим статусом Донбасу і російською мовою - щоб він вивів війська з території України і дозволив «95 кварталу» продавати серіальчики у російські кінотеатри.
А тільки обдурити нікого не вдасться. Путіну потрібні не їх низькопробні серіали. Путіну потрібна Україна. Українцям потрібна своя країна. А Заходу потрібно, щоб ця країна стала цивілізованою державою, а не була охлократичною потворою.
Ці люди можуть збагатитися - і збагачуються. Вони можуть насолоджуватися своїм незаслуженим становищем у суспільстві - і насолоджуються. Але обдурити, у кінцевому рахунку, вони зможуть тільки самих себе.