🔎 Що приховує інжир? 🔍
Вже четвертий рік поспіль в кінці літа переповідаю цей гастрономічний детектив (чи трилер? кому як) про те, яким карколомним вигадкам природи ми завдячуємо існуванню інжиру. А вже як раз розпочався його сезон. Зелені й фіолетові, солодко-медові плоди смакують як самі по собі, так і в солоних або десертних стравах. І поки ви згадуєте смак цих фруктів - зануртесь у дивовижну історію симбіозу природи.
Для мене все почалося з одного коротенького англомовного твіту, а вилилось в тиждень рісьорчу та перевірки різноманітних джерел, аби викласти весь процес та історію логічно та доступно. Бо я сама спершу ніяк не могла второпати що і як там в цьому інжирі відбувається.
Традиційний дисклеймер для чутливих: не всі сорти інжиру з’являються на світ так, як описано в статті. Багато комерційних - не покладаються на примхи природи і є самозапилюваними без допомоги інших комах.
Превʼю в мобільній версії чомусь працює сьогодні криво, тому ось коректне посилання: тиць
Вже четвертий рік поспіль в кінці літа переповідаю цей гастрономічний детектив (чи трилер? кому як) про те, яким карколомним вигадкам природи ми завдячуємо існуванню інжиру. А вже як раз розпочався його сезон. Зелені й фіолетові, солодко-медові плоди смакують як самі по собі, так і в солоних або десертних стравах. І поки ви згадуєте смак цих фруктів - зануртесь у дивовижну історію симбіозу природи.
Для мене все почалося з одного коротенького англомовного твіту, а вилилось в тиждень рісьорчу та перевірки різноманітних джерел, аби викласти весь процес та історію логічно та доступно. Бо я сама спершу ніяк не могла второпати що і як там в цьому інжирі відбувається.
Традиційний дисклеймер для чутливих: не всі сорти інжиру з’являються на світ так, як описано в статті. Багато комерційних - не покладаються на примхи природи і є самозапилюваними без допомоги інших комах.
Превʼю в мобільній версії чомусь працює сьогодні криво, тому ось коректне посилання: тиць
Medium
Що приховує інжир
Непроста історія появи інжиру та співзалежностей у світі природи.
Forwarded from 🇺🇦 ЇZHAKULTURA. Щодня
ОСІНЬ
Сьогодні стартує передзамовлення нашої новинки, попри гучну ніч відкладати анонс не хочеться
"Осінь" це сезонний путівник у світ українських продуктів з довідками та рецептами до кожного продукту від дослідниці їжі та гастрономії Дарії Крікунової.
👆Дарія вже багато років досліджує ферментацію та створює продукти для ресторанного бізнесу, вона авторка тг каналу Бетонна Галушка та засновниця Brave bee
Кожен продукт супроводжує оригінальна ботанічна ілюстрація створена спеціально для нашого записника художницею Ольгою Політило
Ппоглибюйте зв'язок із сучасною українською кухнею та занотовуйте свої щоденні справи чи цікаві рецепти разом із нашим записником
🔥 Лише протягом наступних двох тижнів діє знижка 10% на передзамовлення! Замовте два або більше примірники ОСІНЬ чи ВЕСНА й отримайте безкоштовну доставку по всій Україні до вашого відділення Нової Пошти
✨️ а ще ми зробили лімітований випуск ОСІНЬ з круглими корінцями
Сьогодні стартує передзамовлення нашої новинки, попри гучну ніч відкладати анонс не хочеться
"Осінь" це сезонний путівник у світ українських продуктів з довідками та рецептами до кожного продукту від дослідниці їжі та гастрономії Дарії Крікунової.
👆Дарія вже багато років досліджує ферментацію та створює продукти для ресторанного бізнесу, вона авторка тг каналу Бетонна Галушка та засновниця Brave bee
Кожен продукт супроводжує оригінальна ботанічна ілюстрація створена спеціально для нашого записника художницею Ольгою Політило
Ппоглибюйте зв'язок із сучасною українською кухнею та занотовуйте свої щоденні справи чи цікаві рецепти разом із нашим записником
🔥 Лише протягом наступних двох тижнів діє знижка 10% на передзамовлення! Замовте два або більше примірники ОСІНЬ чи ВЕСНА й отримайте безкоштовну доставку по всій Україні до вашого відділення Нової Пошти
✨️ а ще ми зробили лімітований випуск ОСІНЬ з круглими корінцями
🚄 Акселератор для фуд підприємців 🚄
Чудова можливість бізнес навчання для українських підприємців зі сфери їжі. Обов’язково раджу звернути увагу на наповнення програми та перспективи, які вона відкриває для компаній, які замислюються над експортом.
Громадська організація Ukraine Food Nation спільно з Ukrainian Food Manufacturers Alliance, BERKELEY HAAS SCHOOL OF BUSINESS за підтримки Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України» та за сприяння Офісу з розвитку підприємництва та експорту та національного проєкту Дія.Бізнес запускає The Berkeley Food Accelerator.
Це міжнародна навчальна програма для керівників українських фуд підприємств, яку готували майже рік разом з бізнес-школою Берклі. Наразі організатори шукають 30+ компаній та членів їх команд для участі в програмі. Навчання триватиме 7 тижнів в онлайн режимі у вечірній час, викладання англійською з перекладом за потреби.
Представники найкращих 20 продуктів матимуть можливість поїхати до Університету Берклі, де зустрінуться з представниками ритейлу, потенційними інвесторами та баєрами, щоб запітчити свої продукти. А також займатимуться під керівництвом викладачів з підприємництва, маркетингу/продажів, фінансів, обліку та ідеації.
⚙️ Програма обіцяє надати учасникам конкретні інструменти, готові до використання в реальному житті: від аналізу ціннісної пропозиції та бізнес-моделі, упаковки продукту, розуміння світових стандартів фуд безпеки та сертифікації, до покращення бізнес-процесів та продукту вже під час навчання.
🏷️ Реєстраційний внесок для двох учасників від компанії до 15 вересня — $1000. Вартість третього учасника +$400. Програма USAID «Конкурентоспроможна економіка України покриває повну вартість академічного навчання The Berkeley Food Accelerator від викладачів BERKELEY HAAS SCHOOL OF BUSINESS. Компанія сплачує лише цей реєстраційний внесок.
📝 Заявки приймаються до 22.09.2024 включно.
Реєстрація за посиланням: https://bit.ly/4cHE3Ou
🧑💻 До старту програми також організовують серію вебінарів з експертами у розвитку фуд продукту, експорту та роботі на міжнародних ринках.
Найближчий вебінар, з Сергієм Шаколою, вібдудеться вже 11 вересня. Сергій, співзасновник компанії «Фьючефуд» (Київ), яка займається виробництвом снеків з льону (фьючіпсів). Він розповідатиме як налаштовані продажі в його компанії та як навчання власника бізнесу впливає на продукт.
На зустрічі поговоримо про:
- Який поштовх і зміни дає участь в фуд акселераторах, на прикладі команди Фьючефуд.
- Чим відрізняються обов'язки власника компанії та управлінця бізнесом.
- Системний бізнес — як Сергій і команда налаштували операційне управління бізнесу за допомогою дашбордів.
- Як будувати ціннісне партнерство з ритейлом, що дає понад 70% продажів бізнесу.
⏰ Коли: 11 вересня, 17:00-18:00
Реєстрація на за посиланням тут
Чудова можливість бізнес навчання для українських підприємців зі сфери їжі. Обов’язково раджу звернути увагу на наповнення програми та перспективи, які вона відкриває для компаній, які замислюються над експортом.
Громадська організація Ukraine Food Nation спільно з Ukrainian Food Manufacturers Alliance, BERKELEY HAAS SCHOOL OF BUSINESS за підтримки Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України» та за сприяння Офісу з розвитку підприємництва та експорту та національного проєкту Дія.Бізнес запускає The Berkeley Food Accelerator.
Це міжнародна навчальна програма для керівників українських фуд підприємств, яку готували майже рік разом з бізнес-школою Берклі. Наразі організатори шукають 30+ компаній та членів їх команд для участі в програмі. Навчання триватиме 7 тижнів в онлайн режимі у вечірній час, викладання англійською з перекладом за потреби.
Представники найкращих 20 продуктів матимуть можливість поїхати до Університету Берклі, де зустрінуться з представниками ритейлу, потенційними інвесторами та баєрами, щоб запітчити свої продукти. А також займатимуться під керівництвом викладачів з підприємництва, маркетингу/продажів, фінансів, обліку та ідеації.
⚙️ Програма обіцяє надати учасникам конкретні інструменти, готові до використання в реальному житті: від аналізу ціннісної пропозиції та бізнес-моделі, упаковки продукту, розуміння світових стандартів фуд безпеки та сертифікації, до покращення бізнес-процесів та продукту вже під час навчання.
🏷️ Реєстраційний внесок для двох учасників від компанії до 15 вересня — $1000. Вартість третього учасника +$400. Програма USAID «Конкурентоспроможна економіка України покриває повну вартість академічного навчання The Berkeley Food Accelerator від викладачів BERKELEY HAAS SCHOOL OF BUSINESS. Компанія сплачує лише цей реєстраційний внесок.
📝 Заявки приймаються до 22.09.2024 включно.
Реєстрація за посиланням: https://bit.ly/4cHE3Ou
🧑💻 До старту програми також організовують серію вебінарів з експертами у розвитку фуд продукту, експорту та роботі на міжнародних ринках.
Найближчий вебінар, з Сергієм Шаколою, вібдудеться вже 11 вересня. Сергій, співзасновник компанії «Фьючефуд» (Київ), яка займається виробництвом снеків з льону (фьючіпсів). Він розповідатиме як налаштовані продажі в його компанії та як навчання власника бізнесу впливає на продукт.
На зустрічі поговоримо про:
- Який поштовх і зміни дає участь в фуд акселераторах, на прикладі команди Фьючефуд.
- Чим відрізняються обов'язки власника компанії та управлінця бізнесом.
- Системний бізнес — як Сергій і команда налаштували операційне управління бізнесу за допомогою дашбордів.
- Як будувати ціннісне партнерство з ритейлом, що дає понад 70% продажів бізнесу.
⏰ Коли: 11 вересня, 17:00-18:00
Реєстрація на за посиланням тут
Поки готую свою презентацію на Young Chefs постійно перебираю в голові згадки що було‚ що не було, копирсаюсь в архіві фото. Тим часом вихідними виїжджали далеко за місто видихнути після останніх прильотів по Львову. Вперше за тривалий час була у ріки, а річки - це моє дитинство, те, що я щиро люблю. Зустріла багато знайомих і любимих рослинок.
Й звісно знову зачепилась оком за щось нове, на що не звертала пильної уваги раніше. Стрилиця звичайна або козли, копійник, стріла водяна, стрілиця, ушенища, човник. Ріка обміліла і те, що зазвичай росте у воді - опинилось на березі. А я ідентифікувала рослину та автоматично пішла читати що воно таке і може його якось застосовують. Це навичка, яка стала звичкою та працює вже без додаткових зусиль. Тож на моїй частині Food Lad протягом Young Chefs буду говорити і про те де брати натхнення, як придумувати ідеї, як формувати звички і чи це якісь спеціальні люди, чи цьому можна навчитись самостійно.
Стрілиця цікава, сама не копала поки бульби, щоб перевірити. Зважаючи на те, яке хвилювання та зацікавленість викликала дегустація водяного горіху, чилиму, яку проводив Костянтин Столяров на вечері на останньому фестивалі Сільпо - можна перевіряти та пробувати.
Якщо бути уважним та цікавитись тим, що буквально всюди навколо нас - відкривається дивовижний світ.
Й звісно знову зачепилась оком за щось нове, на що не звертала пильної уваги раніше. Стрилиця звичайна або козли, копійник, стріла водяна, стрілиця, ушенища, човник. Ріка обміліла і те, що зазвичай росте у воді - опинилось на березі. А я ідентифікувала рослину та автоматично пішла читати що воно таке і може його якось застосовують. Це навичка, яка стала звичкою та працює вже без додаткових зусиль. Тож на моїй частині Food Lad протягом Young Chefs буду говорити і про те де брати натхнення, як придумувати ідеї, як формувати звички і чи це якісь спеціальні люди, чи цьому можна навчитись самостійно.
Стрілиця цікава, сама не копала поки бульби, щоб перевірити. Зважаючи на те, яке хвилювання та зацікавленість викликала дегустація водяного горіху, чилиму, яку проводив Костянтин Столяров на вечері на останньому фестивалі Сільпо - можна перевіряти та пробувати.
Якщо бути уважним та цікавитись тим, що буквально всюди навколо нас - відкривається дивовижний світ.
🌀 Перероблена краса 🌀
Періодично натрапляю на різноманітну іноземну кухонну красу з переробленого пластику, яка не викликає неприємних асоціацій з радянським минулим. (Тут місце сказати, що мені не вистачає можливості вбудовувати фото прямо в текст в телеграмі)
І оце думала в черговий раз, що не бачила у нас подібного, а шкода. Виявилось, що це саме я не бачила. А воно є. Одесити з Precious Plastic Ukraine роблять різне цікаве. От для Супстанції зробили дивіться які таці красиві!
А ви як до такого ставитесь, подобається чи нагадує про дитячі травми з мисками з платівок? Я б радо купувала (правда не по ціні 100$ за виріб, як красиве іноземне)
Періодично натрапляю на різноманітну іноземну кухонну красу з переробленого пластику, яка не викликає неприємних асоціацій з радянським минулим. (Тут місце сказати, що мені не вистачає можливості вбудовувати фото прямо в текст в телеграмі)
І оце думала в черговий раз, що не бачила у нас подібного, а шкода. Виявилось, що це саме я не бачила. А воно є. Одесити з Precious Plastic Ukraine роблять різне цікаве. От для Супстанції зробили дивіться які таці красиві!
А ви як до такого ставитесь, подобається чи нагадує про дитячі травми з мисками з платівок? Я б радо купувала (правда не по ціні 100$ за виріб, як красиве іноземне)
🍿 Натхнення на вихідні 🍿
Вийшов новий чудовий Dirt про Денвер. Дуже раджу ці серії, якщо ви не натрапляли на них раніше. Для мене тут прекрасне поєднання їжі, сторітелінгу, пригод, дослідження природи, самоіронії та висвітлення локальних героїв.
В цьому випуску взагалі якось багато думок про нас із вами. Ресторан з однією зіркою Мішлен, який побудований навколо концепції лісу, збиральництва та ферментації.
А збирають (принаймні в цьому епізоді) кропиву, дику спаржу, верхівки молодої сосни. Щось таке дуже рідне. До речі в Україні дика спаржа прекрасно росте, я декілька разів зустрічала та збирала.
Вершки з соломою хочеться попросити передати через екран. Як концепція слідування смаку може впливати на підходи до тваринництва? Та так, що на ваше молоко утворюється черга очікуючих можливості купити його і ціну ви ставите не ту, яку диктує ринок. Бо більше ви не знайдете такий смак ніде.
Переказувати все немає сенсу, там багато класного. Про фермерів, ідеї, як створювати унікальне. Чим варто цікавитись, на що звертати увагу і думати чи можемо ми щось використати собі на користь.
А мені все це просто приносить якусь нормальну дозу радості. Несу вам частку.
Вийшов новий чудовий Dirt про Денвер. Дуже раджу ці серії, якщо ви не натрапляли на них раніше. Для мене тут прекрасне поєднання їжі, сторітелінгу, пригод, дослідження природи, самоіронії та висвітлення локальних героїв.
В цьому випуску взагалі якось багато думок про нас із вами. Ресторан з однією зіркою Мішлен, який побудований навколо концепції лісу, збиральництва та ферментації.
А збирають (принаймні в цьому епізоді) кропиву, дику спаржу, верхівки молодої сосни. Щось таке дуже рідне. До речі в Україні дика спаржа прекрасно росте, я декілька разів зустрічала та збирала.
Вершки з соломою хочеться попросити передати через екран. Як концепція слідування смаку може впливати на підходи до тваринництва? Та так, що на ваше молоко утворюється черга очікуючих можливості купити його і ціну ви ставите не ту, яку диктує ринок. Бо більше ви не знайдете такий смак ніде.
Переказувати все немає сенсу, там багато класного. Про фермерів, ідеї, як створювати унікальне. Чим варто цікавитись, на що звертати увагу і думати чи можемо ми щось використати собі на користь.
А мені все це просто приносить якусь нормальну дозу радості. Несу вам частку.
Як патреон, тільки ми й для своїх
Дізналась, що Саша Качанова, власниця закладів Duck, Please вже півтора року ще з однією Сашею, Сашею Сахарук, війсковослужбовицею ЗСУ, створили та займаються ГО «Не самі». Організація займається інформуванням, евакуацією з прифронтових територій, поселнням у постійне житло та допомогою в адаптації ВПО на новому місці.
На жаль гранти не покривають всі потреби фонду, а збори не дають стабільних результатів. Тому дівчата придумали запросити небайдужі українські бізнеси долучитися до проєкту і підписатись на щомісячну підтримку «Не самі» на суму від 500 доларів. Шукають всього 10 бізнесів - саме така кількість здатна покрити всі потреби фонду. Зі свого боку засновниці обіцяють регулярну прозору звітність та надання інформації.
Можливо один з таких бізнесів є тут і побачить цей запит?
Дізналась, що Саша Качанова, власниця закладів Duck, Please вже півтора року ще з однією Сашею, Сашею Сахарук, війсковослужбовицею ЗСУ, створили та займаються ГО «Не самі». Організація займається інформуванням, евакуацією з прифронтових територій, поселнням у постійне житло та допомогою в адаптації ВПО на новому місці.
На жаль гранти не покривають всі потреби фонду, а збори не дають стабільних результатів. Тому дівчата придумали запросити небайдужі українські бізнеси долучитися до проєкту і підписатись на щомісячну підтримку «Не самі» на суму від 500 доларів. Шукають всього 10 бізнесів - саме така кількість здатна покрити всі потреби фонду. Зі свого боку засновниці обіцяють регулярну прозору звітність та надання інформації.
Можливо один з таких бізнесів є тут і побачить цей запит?
🪩 Незвичне у звичному 🪩
Минулого тижня відбувся Young Chefs, куди мене запросили у секцію фуд-лабораторії поговорити про незвичний погляд на звичні нам продукти.
Досвід дещо смішний, адже я ніяк не очікувала, що буду махати руками перед аудиторією, яка буквально сиділа за партами. Проте дуже задоволена і реакцією слухачів, і запитаннями, і тим, що такі формати починають поступово оформлюватись.
Хочу сьогодні показати вам один приклад інакшого погляду на продукт, який у нас сприймається майже виключно як інгредієнт для народної медицини. Ми постійно бачимо його, коли гуляємо у парку, лісі або буваємо у селах. Мова про горобину 🌳. Поділіться в коментарях, якщо бачили або пробували як у нас застосовують горобину у їжу, бо я не змогла пригадати.
Між іншим, якщо спробувати дізнатися як інші культури сприймають цю рослину, то побачимо геть інший погляд.
Наведу декілька прикладів:
🌿 Сироп, який пропонують використовувати для випічки хліба, лікерів, газованої води, сиру, в'яленого м'яса, заправок, салатів, м'яса та дичини, а також у маринадах, соусах і глазурі. Він також добре поєднується з морозивом, млинцями, десертами і особливо молочними продуктами.
🌿 Можна приготувати желе з горобини, яке ідеально пасує до дичини, гуся або качки. Або купити, адже його продають ось тут, наприклад («Неповторний сухий та димний смак осінньої ягоди. Традиційне поєднання з олениною та сезонною дичиною»), або тут («вони є чудовим гарніром до жирного м’яса, хай то свинина чи дичина»), або тут («класичний додаток до дичини. М’який тонкий смак чудово пасує для використання в бутербродах»).
🌿 Або спробувати приготувати ось такий бренді з горобини чи шнапс.
🌿 Ще можна перетворити ягоди горобини на оцет. «Використовуйте у стравах з тушкованою дичиною та яловичиною, фруктових компоте та додавайте у смажені коренеплоди.»
Горобину додають у компоти, пюре, мюслі, випічку. Варто інколи звертати увагу на широко поширені у нас рослини та ставити собі питання «а що із цим можна зробити?», чого ми не робили до цього.
Ось таке світосприйняття у мене і воно впливає на багато що. В тому числі на те, як я пишу про українські продукти та їх застосування у серії гастрономічних записників «Сезони української кухні». До речі, вже завтра, нарешті починається відправка ваших передзамовлень «Осені»🍂 ! Тож не проґавте можливість придбати свій примірник на сайті їzhakultura, де цього разу записники представлені у двох форматах 😉
PS: поки передивлялася ідеї з горобиною, натрапила на абсолютно прекрасну пораду італійців шведам як убезпечити від птахів врожай ягід на гілках:
«Зі збором ягід горобини мені порадили дочекатися перших заморозків — тоді ягідки стають менш терпкими й гіркими. Однак це пов’язано з певним ризиком: птахи. У 1966 році письменник та художник Гуннар Брусевіц поскаржився в гумористичному есе в Svenska Dagbladet на те, що птахи спустошують ягоди на деревах у його дворі. Турботливий читач написав йому аж з Італії, щоб дати пораду щодо найкращого захисту. Яка була пропозиція читача? Розвішувати на деревах солоні оселедці! Брусевіц, однак швидше за все змирився з долею, бо обрав оселедці їсти …»
Минулого тижня відбувся Young Chefs, куди мене запросили у секцію фуд-лабораторії поговорити про незвичний погляд на звичні нам продукти.
Досвід дещо смішний, адже я ніяк не очікувала, що буду махати руками перед аудиторією, яка буквально сиділа за партами. Проте дуже задоволена і реакцією слухачів, і запитаннями, і тим, що такі формати починають поступово оформлюватись.
Хочу сьогодні показати вам один приклад інакшого погляду на продукт, який у нас сприймається майже виключно як інгредієнт для народної медицини. Ми постійно бачимо його, коли гуляємо у парку, лісі або буваємо у селах. Мова про горобину 🌳. Поділіться в коментарях, якщо бачили або пробували як у нас застосовують горобину у їжу, бо я не змогла пригадати.
Між іншим, якщо спробувати дізнатися як інші культури сприймають цю рослину, то побачимо геть інший погляд.
Наведу декілька прикладів:
🌿 Сироп, який пропонують використовувати для випічки хліба, лікерів, газованої води, сиру, в'яленого м'яса, заправок, салатів, м'яса та дичини, а також у маринадах, соусах і глазурі. Він також добре поєднується з морозивом, млинцями, десертами і особливо молочними продуктами.
🌿 Можна приготувати желе з горобини, яке ідеально пасує до дичини, гуся або качки. Або купити, адже його продають ось тут, наприклад («Неповторний сухий та димний смак осінньої ягоди. Традиційне поєднання з олениною та сезонною дичиною»), або тут («вони є чудовим гарніром до жирного м’яса, хай то свинина чи дичина»), або тут («класичний додаток до дичини. М’який тонкий смак чудово пасує для використання в бутербродах»).
🌿 Або спробувати приготувати ось такий бренді з горобини чи шнапс.
🌿 Ще можна перетворити ягоди горобини на оцет. «Використовуйте у стравах з тушкованою дичиною та яловичиною, фруктових компоте та додавайте у смажені коренеплоди.»
Горобину додають у компоти, пюре, мюслі, випічку. Варто інколи звертати увагу на широко поширені у нас рослини та ставити собі питання «а що із цим можна зробити?», чого ми не робили до цього.
Ось таке світосприйняття у мене і воно впливає на багато що. В тому числі на те, як я пишу про українські продукти та їх застосування у серії гастрономічних записників «Сезони української кухні». До речі, вже завтра, нарешті починається відправка ваших передзамовлень «Осені»🍂 ! Тож не проґавте можливість придбати свій примірник на сайті їzhakultura, де цього разу записники представлені у двох форматах 😉
PS: поки передивлялася ідеї з горобиною, натрапила на абсолютно прекрасну пораду італійців шведам як убезпечити від птахів врожай ягід на гілках:
«Зі збором ягід горобини мені порадили дочекатися перших заморозків — тоді ягідки стають менш терпкими й гіркими. Однак це пов’язано з певним ризиком: птахи. У 1966 році письменник та художник Гуннар Брусевіц поскаржився в гумористичному есе в Svenska Dagbladet на те, що птахи спустошують ягоди на деревах у його дворі. Турботливий читач написав йому аж з Італії, щоб дати пораду щодо найкращого захисту. Яка була пропозиція читача? Розвішувати на деревах солоні оселедці! Брусевіц, однак швидше за все змирився з долею, бо обрав оселедці їсти …»
Встигніть зареєструватися на головну агріфуд-подію року! Повна програма, перелік спікерів і реєстрація на подію — за посиланням: https://bit.ly/3BpgVat
Прочитала у збірці The Best American Food Writing 2021 есе улюбленої Хелен Роснер, присвячене роздумам про те, як змінилась кухня Нового Орлеану після урагану Катріна 2005 року.
В цьому регіоні кухня була настільки усталеною, що меню в ресторанах могло не змінюватись понад 100 років. Немов законсервована у бурштині традиція, раптом зазнала змін через смерті / переміщення / виїзд місцевих її носіїв та приплив нових жителів, у яких своє бачення кухні, традиції, смаки.
І на фоні цього мої тривалі вже розмірковування про те, який же плавильний котел наша власна кухня. Роками, десятиріччями, віками ми рухаємось, змішуємось, стикаємось, постійно маємо адаптуватись та викручуватись.
Прямо зараз на фоні війни знову відбувається тектонічний зсув: жителі регіонів активно переміщуються, адаптуються до нових умов, продуктів, страв. Ті українці, які виїжджали за кордон і повертаються / повернуться, принесуть із собою досвід споживання та життя в іншій кулінарній традиції. І він буде поступово інтегрований у нашу власну традицію. Але умови інтеграції цього досвіду на цей раз вочевидь будуть інакші. Ніж на початку нашої незалежності, приміром.
Ми власне тільки декілька років як усвідомлено почали задаватись питанням що собою являє ця наша кулінарна традиція. Думаю немає, не може бути лиш одна відповідь. Це дискусія, гул голосів.
Напевне тут, як і з будь-якими змінами у житті людини, може бути декілька опцій реагування на них:
⁃ Бажання все зафіксувати, закріпити «як було», активно відмовляючись сприймати вимушені зміни. Проте така ілюзія контролю вимагає занадто високих витрат енергії на оборону та захист.
⁃ Пірнати у все нове, «що було, то загуло». Можливий, але теж складний варіант, бо як мінімум продукти відрізняються, хоч ми і живемо в еру глобалізації.
⁃ Синтез. Для якого насправді, не настільки вже й критично важлива усвідомлена рефлексія. Еволюція бере найбільш живучі, оптимальні варіанти і далі допилює їх. Так і тут, думаю, може бути багато варіантів типу «о, так зручніше» або «це поєднання моїй родині смакує більше».
Цікаво слухати як про це розмірковують різні покоління. У всіх є претензії до спроб і бачення інших. Нам загалом складно всім догодити і порозумітися )
Ми не мали розкоші стабільності та нудьги. Коли можна було просто жити. Постійно щось зазіхало, нависало, загрожувало, притискало, обмежувало і забороняло. В різні часи - різне. Нам незнайомий стан бізнесів, яким по 100+ років, закладів, які працюють у три покоління, трьох сховищ бібліотек, забитих працями про нашу традицію, кухню, продукти, звички. І все це впливає.
В цьому регіоні кухня була настільки усталеною, що меню в ресторанах могло не змінюватись понад 100 років. Немов законсервована у бурштині традиція, раптом зазнала змін через смерті / переміщення / виїзд місцевих її носіїв та приплив нових жителів, у яких своє бачення кухні, традиції, смаки.
І на фоні цього мої тривалі вже розмірковування про те, який же плавильний котел наша власна кухня. Роками, десятиріччями, віками ми рухаємось, змішуємось, стикаємось, постійно маємо адаптуватись та викручуватись.
Прямо зараз на фоні війни знову відбувається тектонічний зсув: жителі регіонів активно переміщуються, адаптуються до нових умов, продуктів, страв. Ті українці, які виїжджали за кордон і повертаються / повернуться, принесуть із собою досвід споживання та життя в іншій кулінарній традиції. І він буде поступово інтегрований у нашу власну традицію. Але умови інтеграції цього досвіду на цей раз вочевидь будуть інакші. Ніж на початку нашої незалежності, приміром.
Ми власне тільки декілька років як усвідомлено почали задаватись питанням що собою являє ця наша кулінарна традиція. Думаю немає, не може бути лиш одна відповідь. Це дискусія, гул голосів.
Напевне тут, як і з будь-якими змінами у житті людини, може бути декілька опцій реагування на них:
⁃ Бажання все зафіксувати, закріпити «як було», активно відмовляючись сприймати вимушені зміни. Проте така ілюзія контролю вимагає занадто високих витрат енергії на оборону та захист.
⁃ Пірнати у все нове, «що було, то загуло». Можливий, але теж складний варіант, бо як мінімум продукти відрізняються, хоч ми і живемо в еру глобалізації.
⁃ Синтез. Для якого насправді, не настільки вже й критично важлива усвідомлена рефлексія. Еволюція бере найбільш живучі, оптимальні варіанти і далі допилює їх. Так і тут, думаю, може бути багато варіантів типу «о, так зручніше» або «це поєднання моїй родині смакує більше».
Цікаво слухати як про це розмірковують різні покоління. У всіх є претензії до спроб і бачення інших. Нам загалом складно всім догодити і порозумітися )
Ми не мали розкоші стабільності та нудьги. Коли можна було просто жити. Постійно щось зазіхало, нависало, загрожувало, притискало, обмежувало і забороняло. В різні часи - різне. Нам незнайомий стан бізнесів, яким по 100+ років, закладів, які працюють у три покоління, трьох сховищ бібліотек, забитих працями про нашу традицію, кухню, продукти, звички. І все це впливає.