Мій toxic trait - підступно вмовляти всіх починати писати про їжу 😅 Ось і мою подругу Аню ця чаша не оминула. Взагалі Аня дуже крута копірайтерка, поетка, голова Креативної Січі навіть попри те, що з початком вторгнення життя її перенесло з Харкова до Нової Зеландії. Фактично завдяки їй я пишу так як пишу, адже вона була добровільною редакторкою моїх перших лонгрідів та інтерв’ю, пояснювала чому так не пишеться. Люди, які знають як писати - дуже важливі люди.

Так ось, в Ані є свій маленький затишний канал Fish & Chips, де вона пише про своє життя в Новій Зеландії й те, що її там вражає. Чи знали ви, що фейхоа в сезон це таке саме прокляття для місцевих як кабачки у нас? Всі тобі намагаються їх підсунути.

А зараз Аня поїхала у відпустку в Японію. І я витребувала з неї звітувати хоча б про їжу і супермаркети. Тому, якщо вам цікаво постежити в форматі серіалу за зануренням в Японію від людини з небанальним поглядом і яка не є ресторанним критиком, проте палким шанувальником смачної їжі - підпишіться. А я вам скидаю перший пост про рамен.

Про рамен

Перший рамен в житті спробувала у "Рамен vs маркетинг" в Києві. Так от офіційно заявляю - той рамен sucks.
Hakata Ramen Shibaraku в Chuo City - 10 🍜🍜🍜🍜🍜🍜🍜🍜🍜🍜 із 10.

Англійською не розмовляє в місті приблизно ніхто. Заходиш, говориш "конічіва", дуплишся перед автоматом для замовлень, бо все японською. Потім тицяєш уже на той рамен, тицяєш на гьодза, отримуєш квиточки і передаєш їх на кухню. Сідаєш за вузьку стійку та п'єш холодний чай. Хочеш жерти.
А потім тобі приносять його. Гарчий, поживний. З яєчком маринованим, з водоростями, з норі, зі свининкою, з цибулькою, на такому непрозорому, густому умамному бульоні. Бульон варять на свинячих кістках, вони віддають желатин і роблять жижку молочною чи то creamy. Лапша в рамені Хаката аль денте і трошки тонша ніж зазвичай. Це в принципі єдина тонка різниця з раменом Тонкоцу (каламбур детектед).
Кажуть, що в Хаката лапша тонша, готувати її швидше, тому портові робочі швидше їли рамен, менше тринділи і хутко поверталися до роботи. Може і брешуть, бо я їла довго і таки не подужала усю миску.
Залишилося спробувати
- сіо-рамен
- місо-рамен
- сою-рамен
Але життя довге, як та лапша. Встигну.

Чесно визнала, що «Зиму» написати в адекватні терміни через загальне навантаження я не встигаю. А вмирати колективом в змаганні передноворічних замовлень у друкарнях в поєднанні з відключеннями, які швидше за все будуть - беззмістовно.
Так буває. Обираю робити добре і в своєму темпі замість аби як просто для галочки.
Тому так, наступною книгою стане «Літо» і завершить цикл «Зима». Але вже наступного року.
Стало легше. Читайте поки «Осінь» та «Весну», пишіть що вам подобається або ні. Це все важливо і цінно. Дякую.

Як продати щось незрозуміле?

Проблематичність виводу нових продуктів - у відсутності практики їх приготування та споживання. Якщо вам вже вдалось переступити споживчий бар’єр «що це таке?» й ваш продукт з полиці перейшов у продуктовий кошик, то на цьому пригоди не закінчились.

Днями побачила і купила в магазині амарант. Думаю окей, цікаво, амарант корисна штука, це я знаю. А що з ним робити і як готувати - я не знаю. Виробник (український) на пакуванні бадьоро зазначає, що ця культура «визнана продовольчою комісією ООН культурою ХХІ-го століття». Непогано.

І також виробник дає стислу інструкцію як же амарант готувати. Добре, думаю я, давай не гуглити та зробимо як нам каже виробник. Й отримала сьогодні на сніданок щось типу густого клейстеру. Хоча по текстурі крупи в ній вгадується щось, що підозріло нагадує кіноа. Іду гуглити як кажуть готувати амарант англомовні джерела - а там все не зовсім так 👹

Красиве не супер маленьке пакування, на якому можна було приділити достатньо місця більш розлогому та працюючому опису приготування. Замість цього купа порожнього місця і вочевидь одноразова покупка для більшості. Я продовжу експеримент та приготую парою інших способів з англомовних джерел. Але з боку виробника це фіаско, на мій погляд. Не подумати про шлях покупця, про його досвід. Поки варилась перша «клейстерна» опція, я дивилась на неї та думала, що це, мабуть, хороший інструмент для згущування супів. Але про це нічого нема на пакуванні.

Всі ці роздуми просто вдало накладаються на мою власну постійну рефлексію виробника незрозумілих широкому загалу продуктів. З тою бузиною я намахалась за роки порядно. Знадобилось багато часу для того, щоб свої знання та розуміння змогти трансформувати в якісь прості та зрозумілі інструменти для споживачів, які б пояснювали що це таке і як його застосовувати. Бо якщо ти цей шлях освоєння не спростиш, то в більшості випадків отримуєш одноразову покупку. А це геть не те, на чому можна збудувати бізнес. Робити це відверто складно, коли ти власник мікробізнесу. Але не прокладеш цей шлях - не побудуєш.

У вас були такі продукти, які ви наважувались взяти як експеримент і він провалювався? Чи продовжували спроби його опанувати, чи сумно викидали і закривали цю сторінку?

🌱 Про нове 🌱

Сьогодні нарешті запустила три нові продукти у своєму бренді дивовижних продуктів Brave Bee 🐝 і хочу поділитися шляхом для тих, кому цікаво.

Робити, запускати нове в часи змін дивно за багатьма відчуттями. Чому це, чому зараз, чому ти це хочеш зробити?
Продукти з бузини, які були на старті бізнесу для мене вже протоптана мною ж і добре знайома доріжка. Але це продукти у великих пакуваннях, В2В, для закладів.

І я чесно спочатку хотіла, щоб Brave Bee був монопродуктовим бізнесом. Проте українці люблять різноманіття. А тому питання як від шефів, так і від просто людей, які люблять смачні продукти, але яким ті кілограми бузини непотрібні і не зручні - були зі мною майже від початку запуску у 2023 році.

Тож я ще минулого літа почала думати над тим, що я можу запропонувати з невеликих продуктів, для приватних покупців. Так, щоб це відповідало сформульованій мною концепції бізнесу - дивовижні продукти, без складних трансформацій до невпізнаваності, створені, щоб розкрити потенціал українських інгредієнтів. Прості та ефектні. Розумні. Продумані.
І серед доступного в моїй голові обрала оцти. «Гурманські, фінішні оцти». Яскраві, ароматні, вражаючі.

А далі почався найцікавіший та найскладніший етап роботи: формулювання та пошук форми та сенсів. Хотілося створити продукт, який буде в кайф мені самій і іншим.

🏷️ Спершу я перебирала тару. Це біль, бо в Україні на жаль немає красивих флаконів зі спреєм. Пробувала різні рішення, одні створювали аптечний ефект, інші просто утилітарно-сумний. Поки не знайшлось те, що мене влаштовувало. Оцет у формі спрею - це game changer на кухні. Це дійсно дуже зручно і легко.

🏷️ Потім всі ці «хотєлкі» та об’єктивні обмеження треба було запхати в бриф та головне знайти людину, яка побачить майбутній продукт так, як я їх задумала, та допоможе вдосконалити. Вийшло не з першої спроби.

Паралельно з цими розвагами, роздумами та стражданнями відбувалась робота, виробництво та написання книжок. Спершу я дуже хотіла все зробити швидко, напружитись, всіх зібрати, прискорити. Є в характері така вада, яку я регулярно з різним ступенем успішності борю або використовую. Але швидко не виходило і я кожен раз казала собі «ну наступного місяця запущу». Але не запускалось з різноманітних причин.

В результаті фінальна ідея пакування перегралась, бо спершу я хотіла випускати оцти ще й в тубусах. Але тубуси прямо зараз - це занадто. Занадто в плані ваги у собівартості продукту, заморожених грошей, непередбачуваності ринку. Тому я знайшла компромісне рішення. Яке ще закривало інші присутні комунікаційні обмеження тари.

Чи вчасно я запускаю оцти? Та мабуть, що ні. Краще було б виходити навесні, щоб захопити пік свіжих овочів. Але відкладати далі я не хочу і не можу. Тому будемо вважати, що смілива бджілка розкриває перед вами вулик і демонструє як вона провела попередній рік у плідній праці.


Короче шо вам сказати. Це непомітний крок для людства, але це довгий та цікавий шлях мене як людини та підприємиці. Я дійсно задоволена тим, якими вийшли ці продукти. Завдяки залученим у процес людям нам разом вдалося перетворити ідею на реальність. Поруч із робочим столом у мене стоїть постер, подарований подругою, де написано «Hope is not a little thing». І так воно і є.

✨ Сподіваюсь вам самим буде приємно користуватися новими продуктами та дарувати їх іншим ✨

А доставка є?

Ритми важливі у всьому, один з основних осінніх ритмів - навчання. Цього разу хочу запросити представників закладів записатись на безкоштовний воркшоп «Як розвивати власну доставку закладам у 2024-2025 роках?» від Choice.

31 жовтня о 19:00 тривалістю 1 годину про те, як виглядають реалії ринку доставки, як почати та покращити свій шлях на ньому і навіщо це взагалі треба розповідатиме Business Development Manager Choice, Мирослав.

Він запустив власну доставку 400+ закладам, серед яких Honey, Завертайло, Пивна Дума, Mimosa та інші. Тому на воркшопі на вас чекатимуть робочі кейси та актуальна інформація.

Подія відбудеться вже цього четверга, тож забронюйте своє місце та освіжіть свої знання.

Перепрошую за спам 🫠 (Треба було продовжувати дивитися на красиве, а не працювати в перервах)