Смертельні ін’єкції – справедливе покарання чи цинічне вбивство?
#INgenius #INgeniusHistory
В грудні 1982 року Техас став першим штатом, де було дозволено і здійснено смертну кару шляхом введення «летальної ін’єкції». На межі ХХ та ХХІ століття до списку країн, що використовують цей метод страти, приєдналися Китай, Гватемала, Філіппіни, Таїланд та В’єтнам. Згодом частина з них відмовилася від такого виду покарання. На сьогодні більше ніж в 50 країнах світу та 35 американських штатах дозволена смертна кара. Найбільше число страт станом на 2009 рік припало на Китай, Іран, Ірак та Саудівську Аравію.
«Смертельні ін’єкції», будучи найновішим видом смертної кари, дуже швидко стали і найпоширенішим.
Традиційно до складу «летальної ін’єкції» входять три препарати: тіопентал натрію — гіпнотик, барбітурат, що використовується для індукції несвідомого стану (коми), панкуроній (павулон) — недеполяризуючий міорелаксант, що спричиняє параліч м’язів та зупинку дихання, і хлорид калію для зупинки серцевої діяльності. Існують і інші варіанти протоколу, згідно яких використовується один (тіопентал натрію) або два (тіопентал натрію + мідазолам) препарати.
Через 2 хвилини після введення останнього медикаменту лікар констатує смерть. Проміжок часу між моментом, коли в’язень залишає камеру та моментом констатації його/її смерті складає близько 30 хвилин. Смерть настає в середньому від 5 до 18 хвилин після того, як дано наказ про страту. Після цього тіло відправляється для проведення аутопсії, а потім за участю родичів або представників штату захоронюється.
Американська медична асоціація займає доволі нейтральну позицію стосовного ролі медика в цій процедурі. І хоча, базуючись на своїх фундаментальних принципах про важливість і цінність людського життя, вони дотримуються думки, що медик не має бути учасником страти, правління асоціації не має права позбавити ліцензії чи покарати лікаря, який врешті став виконавцем смертної кари. Зрештою, більшість штатів і не вимагають участі лікаря у безпосередньому введені препаратів, але багато штатів вимагають, щоб тільки лікар констатував смерть.
В Європі ставлення більш однозначне. В грудні 2010 року Європейський Союз заборонив експорт тіопенталу натрію в США, ґрунтуючись на основних положеннях Європейської спілки регулювання тортур, згідно яких смертна кара є неприпустимою за будь-яких обставин.
У 2016 році компанія Пфейзер (Pfizer) приєдналася до більш ніж 20 американських і європейських фармацевтичних компаній, що офіційно заборонили продаж своїх препаратів для здійснення «смертельних ін'єкцій».
#INgenius #DeathPenalty #Capitalpunishment #lethalinjection
Джерела: https://goo.gl/Zx7e4P
https://goo.gl/p6EfCi
Діана Жегестовська
#INgenius #INgeniusHistory
В грудні 1982 року Техас став першим штатом, де було дозволено і здійснено смертну кару шляхом введення «летальної ін’єкції». На межі ХХ та ХХІ століття до списку країн, що використовують цей метод страти, приєдналися Китай, Гватемала, Філіппіни, Таїланд та В’єтнам. Згодом частина з них відмовилася від такого виду покарання. На сьогодні більше ніж в 50 країнах світу та 35 американських штатах дозволена смертна кара. Найбільше число страт станом на 2009 рік припало на Китай, Іран, Ірак та Саудівську Аравію.
«Смертельні ін’єкції», будучи найновішим видом смертної кари, дуже швидко стали і найпоширенішим.
Традиційно до складу «летальної ін’єкції» входять три препарати: тіопентал натрію — гіпнотик, барбітурат, що використовується для індукції несвідомого стану (коми), панкуроній (павулон) — недеполяризуючий міорелаксант, що спричиняє параліч м’язів та зупинку дихання, і хлорид калію для зупинки серцевої діяльності. Існують і інші варіанти протоколу, згідно яких використовується один (тіопентал натрію) або два (тіопентал натрію + мідазолам) препарати.
Через 2 хвилини після введення останнього медикаменту лікар констатує смерть. Проміжок часу між моментом, коли в’язень залишає камеру та моментом констатації його/її смерті складає близько 30 хвилин. Смерть настає в середньому від 5 до 18 хвилин після того, як дано наказ про страту. Після цього тіло відправляється для проведення аутопсії, а потім за участю родичів або представників штату захоронюється.
Американська медична асоціація займає доволі нейтральну позицію стосовного ролі медика в цій процедурі. І хоча, базуючись на своїх фундаментальних принципах про важливість і цінність людського життя, вони дотримуються думки, що медик не має бути учасником страти, правління асоціації не має права позбавити ліцензії чи покарати лікаря, який врешті став виконавцем смертної кари. Зрештою, більшість штатів і не вимагають участі лікаря у безпосередньому введені препаратів, але багато штатів вимагають, щоб тільки лікар констатував смерть.
В Європі ставлення більш однозначне. В грудні 2010 року Європейський Союз заборонив експорт тіопенталу натрію в США, ґрунтуючись на основних положеннях Європейської спілки регулювання тортур, згідно яких смертна кара є неприпустимою за будь-яких обставин.
У 2016 році компанія Пфейзер (Pfizer) приєдналася до більш ніж 20 американських і європейських фармацевтичних компаній, що офіційно заборонили продаж своїх препаратів для здійснення «смертельних ін'єкцій».
#INgenius #DeathPenalty #Capitalpunishment #lethalinjection
Джерела: https://goo.gl/Zx7e4P
https://goo.gl/p6EfCi
Діана Жегестовська