📖 Ґабріель Гарсія Маркес
«Осінь патріарха»
Видавництво: Folio
Придбати можна: https://folio.com.ua/books/osin-patriarha?srsltid=AfmBOopfyPTdIP6NHOtgIxzroUIptPeKTblVlyf4OCkQcqREwOogu5Bd

Роман про владу, самотність і страх, що роз’їдає людину зсередини.
Маркес створив образ диктатора, який одночасно здається всемогутнім і беззахисним у світі, де реальність переплітається з міфом, а час ніби розчиняється.

«Осінь патріарха» — це текст, який читається не швидко, але глибоко, залишаючи після себе простір для роздумів🤔

Переклад Оксани Казанівської

Запрошуємо вас на заняття з підготовки до здачі державного екзамену з ПОЛЬСЬКОЇ мови В1 у КВІТНІ.
Також готуємо до TELC.

Інтенсивний, насичений курс у мінігрупі 3-5 людей (можлива парна чи індивідуальна підготовка).

Навчання проводить досвідчена, дипломована викладачка, яка також навчає у Варшавському університеті, та є екзаменатором на державних іспитах.

Підготовка до іспиту включає: повторення всієї граматики, тренування письмових форм (коротких і розгорнутих), відпрацювання говоріння за всіма наборами, проходження екзаменаційних варіантів.

Надаємо всі необхідні матеріали, індивідуальний підхід.
Заняття 2р. в тиждень, 90 хвилин.

Інтенсивна підготовка з Just In Time допоможе вам впевнено скласти іспит.

Запрошуємо!
+380967912445

Кількість місць обмежена.
Початок у лютому.
https://certyfikatpolski.pl/

12 років боротьби.
4 роки незламності.

Ми живемо, працюємо, навчаємося, підтримуємо одне одного — всупереч тривогам та втратам.

Ми навчилися жити під звуки сирен, навчились триматись, цінувати прості речі: ранок без вибухів, повідомлення «я вдома», можливість працювати.
Ми втомлені, але не зламані.
Сумуємо, але ми сильні і продовжуємо будувати майбутнє у
своїй країні.

🕯️Пам’ятаємо кожного, хто віддав життя за нашу свободу і дякуємо тим, хто боронить країну зараз.

Сьогодні ділимось з вами 2 частиною огляду роману Ґабріеля Гарсія Маркеса «Осінь патріарха».
Твір, який не дає готових відповідей, провокує думати, перечитувати й повертатися до окремих фрагментів знову.

Також залишаємо посилання на уривок з інтерв’ю Ґабріеля Гарсія Маркеса:
🔗 https://www.youtube.com/watch?v=tbwBv8sS8lE


Якщо ви вже почали читати, діліться в коментарях своїми враженнями🤍

Сьогодні, з нагоди 8 березня ми зібрали декілька цікавих фактів про українське жіноцтво. 8 березня. У 1977 році Генеральна Асамблея ООН запропонувала державам-учасницям проголосити цей день днем прав жінок і міжнародного миру. Міжнародний день боротьби за права жінок, акцентує увагу на рівних правах, включаючи доступ до якісної освіти для жінок і дівчат.

За сучасними міжнародними оцінками близько 122 мільйонів дівчат у світі не відвідують школу і не мають доступу до освіти. Те, що ми сприймаємо право жінок на освіту як беззаперечний факт, не завжди було і є так.

Декілька цікавих фактів про українок:
- Софія Окуневська (12 травня 1865, с. Довжанка, нині Тернопільський район — 24 лютого 1926, Львів) — українська лікарка, освітянка, феміністка та ерудитка. Перша випускниця університету та лікарка в Австро-Угорщині. Першою в Австро-Угорській Галичині використовувала променеву терапію проти онкології. За право стати лікаркою і практикувати їй довелосі поборотися. Оскільки в Австро-Угорщині жінок не приймали до університетів, у 1887 році Софія та її своячка Наталія Кобринська вступили до вишу у Швейцарії. Кобринська на економіку, а Окуневська на медичний факультет Цюрихського університету, який закінчила в січні 1896-го, ставши першою жінкою-лікаркою в Австро-Угорщині та першою українкою Галичини, що здобула університетську медичну освіту.

- Українки отримали право голосу у 1917 році — раніше, ніж жінки у багатьох країнах Європи. Це право було надане після створення Української Народної Республіки, коли законодавство встановило загальне виборче право для всіх громадян незалежно від статі.

- Мілена Рудницька (1892–1976) — українська політикиня, педагогиня, публіцистка і одна з найвпливовіших діячок жіночого руху міжвоєнного періоду. Депутатка парламенту Польщі (Сейму) у 1928–1935 роках, представляла інтереси українців Галичини.

- У Львові на початку ХХ століття жіночі кооперативи не лише працювали як бізнес — вони фінансували освіту для дівчат. У міжвоєнному Львові жіночі організації — зокрема Союз українок — активно розвивали: жіноче підприємництво, освітні програми, професійні курси для жінок. Це був ранній приклад того, що сьогодні називають економічною емансипацією жінок.
Тут можемо згадати: Ольгу Бачинську, Олену Кисілевську, Ольгу Басараб.

- Жіноча чота УСС – перший військовий жіночий підрозділ у Європі, створений у 1914 році як окремий підрозділ в складі легіону українських січових стрільців, який комплектувався жінками. Спочатку керівництво вагалося, чи приймати їх, але частині жінок дозволили пройти військову підготовку. І як тут не згадати про Олену Степанів (Степанівну) (1892–1963), першу у світі жінку, яка була офіційно зарахована на військову службу у званні офіцера. (Спочатку жінкам, які вирішили йти у бій, навіть не дозволили прибути до місця військових дій – їх просто зняли з потяга. Воєначальник М.Галущинський так згадував “немилу пригоду з панною Степанівною”, яка намагалася виїхати на фронт: “Я не міг і не можу сьогодні погодитись із тим, щоби жіноцтво виконувало активну військову службу. До того може склонитися якийсь хоробливий наклін, а що найменше – істерія». За матеріалами https://irp.te.ua/zhinocha-chota-legionu-ukrayins-ky-h-sichovy-h-stril-tsiv/)

І декілька цитат Наталії Кобринської, з якою нерозривно пов'язаний український феміністичний рух:
* "Усі, що доросли до самостійности, мають мати рівне право - кожду пожиточну працю, до якої они спосібні, продавати за таку ціну, за яку йійі продати можна."
* "Упавші жінки зроблено товаром, котрий може бути перевожений через набуваючого з одного міста до другого, а навіть з одного до другого краю".
* Найбільше декларованих противників феміністичного руху побачили ми тоді, коли жінки зачали добиватись до університетів. Тоді-то появилися навіть такі мудрі, що на підставі ваги і величини мозку рішали, оскілько жінки спосібні до наукових студій, через що поставали не раз гарячі полеміки. Такі полеміки скінчилися, однак, всюди побідою жіноцтва".
(за матеріалами: https://uk.wikiquote.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9D%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0)

Слова Тараса Шевченка народилися українською, але вже давно подорожують світом. Їх читають англійською, іспанською, польською, німецькою та десятками інших мов і сьогодні гарна нагода згадати його тексти і вкотре переконатися, що слово може звучати різними мовами, але зберігати свою силу.

Твори Тараса Шевченка перекладені понад 140 мовами світу. Серед них не лише європейські мови, а й, наприклад, японська, китайська, арабська, корейська та навіть есперанто. Особливо активно Шевченка перекладали у ХХ столітті — його поезія стала символом української культури для світу.

Вірш «Заповіт» є одним із найчастіше перекладених творів української літератури. Його перекладали більше ніж 200 разів різними мовами. Основна проблема перекладу — поєднання простоти мови і сильного емоційного пафосу.
Наприклад, рядок:

Як умру, то поховайте
Мене на могилі…

у перекладах часто втрачає інтонацію народної пісні, яка є ключовою для українського тексту.

Через ритм, фольклорні образи і історичні реалії перекладачі часто змушені робити культурну адаптацію. Наприклад, слова «гайдамаки», «кобзар», «кат», «панщина» інколи передаються не буквально, а через пояснювальні конструкції або коментарі. Це хороший приклад того, що в теорії перекладу називають адекватністю замість прямої еквівалентності.
💡 Цікавий факт:
У деяких мовах слово «кобзар» не перекладають взагалі — його просто транслітерують (kobzar), бо це культурно унікальне поняття.

Деякі перекладачі намагалися зберегти ритм і риму, а інші — зміст і образи, тому один і той самий вірш може виглядати дуже по-різному. Наприклад, англійські переклади «Катерини» або «Кавказу» іноді передаються білим віршем, щоб не втратити зміст.

У більшості мов перекладачі намагаються передати один із трьох елементів Шевченкової поезії:
- ритм і риму,
- образність і символіку,
- емоційний пафос.
Зберегти всі три одночасно майже неможливо, тому переклад творів Шевченка це дуже хороший приклад компромісу між еквівалентністю та адекватністю.