«Вже понад пів року вся країна гуде про так звані «плівки Міндіча» — записи прихованого прослуховування НАБУ. Але давайте називати речі своїми іменами. Те, що у ЗМІ називають «приватною квартирою» на Грушевського — це справжня воровська малина.
Саме там працює тіньовий Кабінет Міністрів нашої країни. Туди, як на доповідь до начальника, ходять офіційні міністри. Там, за зачиненими дверима, якась мерзота ділить державні мільярди та кулуарно призначає найвищих посадовців. Шістки, яких ви ніколи не обирали і які не мають жодної посади, вирішують долю держави. Хоча, до речі, так і залишились шістками.
І ці ж самі негідники, між розпилом бюджетів та політичними інтригами, так само буденно вирішують долю нашого міста-мільйонника.

Пів року нам розповідали казки, що військова адміністрація в Одесі — це «питання безпеки», а незаконне позбавлення мене громадянства — «виважене державне рішення».
А тепер подивіться і послухайте цей фрагмент з липня минулого року.

Вони навіть не приховують планів. Перекладаю людською мовою: «Законним шляхом мера ми зняти не можемо. Тому ми просто використаємо війну, введемо військову адміністрацію і поставимо свою маріонетку».
І це на 5-й рік війни! У 22-му році їх все влаштовувало. А у 25-му вони вирішили прибрати мене.

Коли я публічно звертався до Президента, я казав, що його могли просто ввести в оману. Тепер пазл остаточно склався. Ці кулуарні рєшали та їхні партнери у владних кабінетах підсунули Главі держави сфабриковану інформацію. Вони використали Президента, щоб його ж руками підписати незаконний указ, усунути мене і розчистити шлях до рейдерського захоплення Одеси.

Тричі ви, одесити, довіряли мені управління містом. Але купка тіньових рішал вирішила витерти ноги об закон, об місцеве самоврядування і об ваш вибір.

Ми вже у Верховному Суді, і ми будемо жорстко відстоювати своє право на справедливість. Одеса не продається і не здається.
Дякую, що ви зі мною! А я — завжди з вами!»