Нарешті повертаємось на цей канал!
Які маємо новини?

• Перша й найважливіша: запрацював наш офлайн-простір на Ярославовому Валу, 29В у Києві.

Тестовий місяць позаду — облаштувались, комфортний графік визначили, кількість книжок та інших цікавинок збільшуємо. І дуже чекаємо в гості!

Графік: четвер — субота, 16:00 — 20:00.

• Друга новина: книжок, які не встигаємо урочисто-красиво дропати на основній сторінці, багато.

Тепер будемо частіше з'являтись тут — перший допис про рідкісну серію видань із фотографії запланували вже на найближчі дні. Швидше та в лайт-режимі: тут бачитимете те, чого в інсті не буде — принаймні найближчим часом.

Дякуємо, що дочекались тут. До наступних постів 🖤

Знаєте чудові книжки Довженко-Центру? Наприклад, про образ Донбасу в кіно? Або про кінотрилогію Довженка? А ВУФКУ то взагалі унікальний матеріал… А ще з книжками ДЦ в мене завжди асоціюється Максим Вертелецький. І хоч він вже і був в іншому відділі, а тепер в ЗСУ – крамничка Максима буде назавжди крамничкою Максима. Так от, зараз його дівчина Альона збирає на різні потрібні речі його підрозділу, щоб пережити зиму. Ви ж памʼятаєте, маленьких донатів не буває. Так що, якщо у вас є книжки в бібліотеці від Довженко-Центру – кидайте сьогоднішній донат сюди

«Сховане мисецтво» Діана Клочко, ArtHuss

Здається, що я нічого не читаю, але останнім часом все більше читаю різні архівні матеріали і книжки, які навіть для цього каналу занадто специфічні. Дослідження несуться, короче кажучи. Але ділюсь доволі новою книгою мистецтвознавиці та лекторки Діани Клочко. «Сховане мистецтво». Ця книжка складається з різних окремих пазлів, така постмодерна складанка як щось з Борхеса, Кортасара чи Умберто Еко. Бо про все не розкажеш (це не можливо і не треба), але привідкрити завісу «схованого мистецтва» можна. Тому пані Діана говорить про мистецтво, яке ми, прості глядачі, не бачимо – це колекції без музейного простору або роботи у фондах, які з різних причин не виставлялись ніколи або багато років тому (оце для мене було найцікавіше і найважливіше – роботи відібрані авторкою неймовірні і це ще більше вражає, скільки всього знаходиться захованим від нашого ока). Або медіуми, які лишаються ігнорованими і не такими популярними з різних причин – порцеляна, гобелени, графіка. Або важливі історії та контексти робіт, які також не показані простим глядачам. А останній розділ буквально про сховане мистецтво – пусті музейні стіні в евакуації та важливість фіксувати експозиції. Мистецтво було схованим через цензуру або складність експонування. Тепер воно сховане через війну.

Окремо скажу, що мені подобається, що ця книжка не претендує на якесь велике дослідження чи єдиний правильний наратив. В ньому відчувається, що усе це – від цікавості і бачення авторки. І, знаєте, так навіть цікавіше.

«Друзі, коханки та велика халепа», Метью Перрі, Наш формат

Цю книжку я прочитала буквально декілька тижнів тому. «Друзі» – це серіал мого дитинства, який обʼєднував нас з сестрою. Я передивлювалась його безліч разів. В мене купа всього з «Друзями»: домашня кофта, велика чашка для чаю, улюблені палетки з тінями та помади, значки… І думала, що ця книжка буде смішна, про Друзів і про те, як Метью Пері насолоджується життям. А виявилось, що життя Метью Перрі – суцільний біль. І залежність починається не тільки з відчуття покинутості в дитинстві, а й тим, як лікарі йому ще немовляв прописали барбітурати, а потім від травми – вікодин. Я думала багато про цю тупу американську звичку – приписувати сильні обезболювальні, які діють на опіодні рецептори людям, біль який можна було б послабити чимось типу нашим німесілом.

Мені було гірко і боляче від цієї книги. Але я не могла відірватись, прочитала її за один вечір і один ранок. Мені було образливо, що люди довго ігнорували проблеми Метью, що замість підтримки та допомоги – думали про продовження та успішність серіалу. Але і я не помічала, як змінювався Чендлер, особливо в кінці третього сезону (де він з борідкою і дуже худий), але помічала різницю між останньою серією 6 і першою 7.

Це добре написана книжка і дуже чесна книжка. Перрі хотів, щоб ця книга допомогала людям. Давала надію. І мабуть застерігала від тих помилок, які він зробив. Я дивувалась як він ще живий, жеручи стільки пігулок. Ще й після коми, коли від зловживанням опіатів в нього розірвалась товста кишка у 2019 році. А сьогодні він помер. І перегляд «Друзів» не буде таким, як раніше.

«Марія Примаченко: Слава Україні», Родовід

Подумалось: а чого це я не пишу про книжки чи журнали, де виходять мої тексти? І вирішила почати з каталогу до виставки Марії Примаченко у Нью-Йорку. Тій самій виставці, що перша на американському континенті! І там мій текст. Намагалась розказати про неї тим, хто ніколи не чув і не знав про Марію. Але й одночасно тим, хто чув – розказати про неї не як про наївну бабусю у хустці, а як про художницю яка по суті намахала систему. І говорила про те, що їй важливо – а це травма війни, Чорнобильська катастрофа, соцзмагання, ядерна війна, підкорення космосу, алкоголізм і багато іншого. Але я про неї можу довго говорити.

У книзі також є інтервʼю з правнучкою Примаченко, Анастасією, яка зараз займається Prymachenko Family Foundation та розвиває бренд художниці. А ще маленька післямова про поліській діалект і, звісно, багато класних творів самої мисткині. Дизайн Володимира Гавриша, який теж підкреслює ідею, що Марія – дуже сучасна художниця і актуальна досі.

Каталог двомовний, тож буде класним подарунком своїм англомовним друзям чи у закордонну поїздку

Трошки не про книжки, але про мистецтво! Нарешті сьогодні премʼєра мого проєкту на Радіо Культура – «Українське мистецтво в іменах». Дуже довго працювала над тим, щоб звучав мій голос і щоб тексти були цікавими. Перший випуск про Казимира Малевича. Цікавий ваш відгук. І спеціально проспойлерю любим читачам читанки – далі Кричевські, Примаченко, Гніздовський, Панченко, Горська і багато-багато інших (перший сезон 20 випусків). Слухати тут: https://ukr.radio/prog.html?id=1110

«В епіцентрі бурі: український модернізм 1910–1930», Thames&Hudson

Це буває майже раз на рік – я пишу велику рецензію на книгу в медіа. І вже другий рік поспіль маю щастя писати для Читомо ❤️
Якщо коротко для тих, хто посилання не відкриє (а дарма) – це англомовна книга про український модернізм. Взагалі, це каталог до виставки. Але тексти написані зірковим складом української історії мистецтва (Мирослава Мудрак, Олена Кашуба-Вольвач, Оксана Баришинова, тощо), а роботи дуже круті і в кінці. Тому це не вигладає, як класичний каталог і його дійсно цікаво і варто читати. Хоча, я не проти більше почитати про Одесу чи Харків. Чому це важливо і про що там йдеться читати тут.

Це неймовірно, але це я на Суспільне Культура. Дякую, Катерині Яковленко на класні питання!

«Відчуваю себе детективом, який по крихтах складає заплутану історію»

Оксана Семенік має успішний англомовний Twitter-блог Ukrainian Art History з понад 32 тисячами підписників. А віднедавна історикиня мистецтва стала авторкою та ведучою радіоблогу «Українське мистецтво в іменах» на Радіо Культура. Там розповідатиме про митців і мисткинь, яких цензурувала радянська влада або які довгий час були забуті.

Про те, що мотивує досліджувати українське мистецтво, про Чорнобиль у художніх творах та про вибір героїв і героїнь для — Оксана Семенік розповіла в інтерв'ю Суспільне Культура.

«Доба постів та карнавалів» Стефанія Демчук, Віхола

Важко лишатись обʼєктивною читачкою, коли книгу написала улюблена викладачка з магістратурі історії мистецтва, але книжка дійсно чудова. Ми уявляємо Середньовіччя через багато стереотипів, сформованих поп-культурою. Ніби люди ніяк не розважались, ніякого сексу в Середньовіччі не було, жодних прав у жінок і всі хворіли на чуму. Так от ця книжка, ніби про якесь інше Середньовіччя. А насправді – просто з точки зору дослідниці та історикині, а не міфотворчині.

Дуже цікаво читати про те, як карали за гріхи (спойлер: не так вже й суворо!), або про жінок, які судились проти чоловіків. Дитячі ігри, подарунки на Різдво, страхи та переживання – нічого не змінюється, ми лишаємось людьми. Ще, звісно, дуже цікаво читати про навчання, медицину, процедури для жіночої краси, студентство і взагалі речі, з якими ми майже не асоціюємо так зване темне Середньовіччя. Я дуже швидко прочитала книгу, хоча памʼятаю, що часу тоді на читання майже не було.

Уривок можна почитати на Суспільне Культура.

Зараз у Віхолі чорна пʼятниця і багато знижок, в тому числі на цю книгу. Пост на правах вдячної читачки ❤️

Боже, чи немає на цьому широкому світі такої людини, як я, з якою я б могла разом жити, хай би це була й жінка?

Щоденник Ольги Кобилянської — один із найцікавіших текстів письменниці, який має карколомну історію подорожі за океан і назад. Нещодавно його вперше видали без купюр.

Катерина Рудик спеціально для Суспільне Культура дослідила щоденник Ольги Кобилянської, який перевертає усталені уявлення про неї майже догори дриґом.

«Алла Горська. Мисткині у просторі тоталітаризму», Олексій Зарецький, Прометей

Алла Горська – це символ покоління шістдесятників, а ще вона неймовірна мисткиня, правозахисниця і засновниця Клубу творчої молоді, де все неможливе (святкування Різдва з колядками, виставки забутих авангардистів, відновлення вистав Курбаса) ставало можливим. Не буду займати вашу стрічку біографією Горської, можете послухати мій подкаст на Радіо Культура на 4 хвилини про це. Давайте про книжку.

Олексій Зарецький – це син Горської та Віктора Зарецького. У цій книзі він аналізує листи, документи КГБ, спогади інших та згадує, що памʼятає сам. Цю книжку абсолютно не нудно і захопливо читати. Вона не для мистецтвознавців, а для любителів історичних книг. Ну, і шанувальників Горської, або для тих, в кого досі лишається питання за що її вбили.

Щиро, я не знала дуже багатьох речей. Зараз мене цікавить так зване народне, традиційне, «селянське» мистецтво. І тут виявляється, що Примаченко була в гостях у Горської, а Зарецький приїздив до неї в село! Мене також ця книга надихнула на те, як можуть бути написані книжки про одну особистість, з якою вже не поговориш і де шукати ці звʼязки та нові факти.

Зараз я читаю іншу книгу з листами та записами Горської. І цей неймовірно цікаво, що для Горської Примаченко і Собачко-Шостак були геніальними художницями, в яких вона вчилась кольору та форм (це можна помітити в ескізах та мозаїках). І це неймовірно, бо якось не дуже вписується в наше уявлення про «соцреалізм» і «високе» мистецтво та «низьке наївне сільське». А ієрархія тут ламається.

До речі, про Примаченко і Собачко-Шостак теж можна послухати в моїй програмі «Українські імена в мистецтві».

Нарешті вийшов фільм Олексія Радинського про Флоріана Юр‘єва - йдіть в кіно ❤️

А ось розклад сеансів "Нескінченності за Флоріаном" до кінця тижня! Пліз шер

Інформація про фільм:

Нескінченність за Флоріаном

В кіно з 30-го листопада 2023

Хронометраж: 70 хв
Жанр: Документальний
Режисер: Олексій Радинський («Колообіг», «Чорнобиль 22»)
Продюсерка: Люба Кнорозок ("Назавжди-назавжди", "Чорнобиль 22")

Напередодні свого 90-річчя український архітектор Флоріан Юр’єв отримує погані новини. Держава здала в оренду забудовнику його головний архітектурний твір — «Летючу тарілку» на Либідській площі в Києві. Тепер тут має постати черговий торговельний центр. За допомогою молодих архітекторів і активістів Флоріан вирішує зірвати цю сумнівну оборудку. Разом вони поринають у боротьбу за спадщину модернізму з корумпованими посадовцями та скандальними забудовниками

Трейлер
Сторінка фільму з актуальним розкладом сеансів
Cторінка фільму в фб

Ви не повірите шо, але Bloop Books відкривають свою книгарню «Фундамент» в Українському домі! Я спостерігала, як Андрій, Лєра та Юра тільки запускали інстаграм-магазин. Як вони зростали. А скільки книжок я в них замовила, ви навіть не уявляєте! А тепер це буде простір з книжками, мистецтвом і подіями. І, О СПОЙЛЕР, скоро там буде моя лекція також. Читайте тут і приходьте на відкриття у пʼятницю, 15ого.

чудові рекомендації 🥰

Як ви споживаєте інформацію? Слухаєте радіо, підкасти, читаєте новини у інтернет-ЗМІ чи тільки телеграм канали читаєте?

Сьогодні я хочу познайомити вас ближче із Радіо Культура та моїми програми про їжу. Хто щойно підписався, окрім того, що я вже більше 15 років досліджую гастрономічну культуру України, є візіонеркою та засновницею їжакультура й видавництва їжак, частина моєї душі належить роботі на Радіо.

Саме Радіо Культура одним із перших, 6 років тому зважилось на створення програми про їжу як частину нашої культури - "У своїй тарілці". Я добре пам'ятаю, як перші кілька місяців слухачі телефонували й запитували: - чи будуть рецепти?
Та все більше й більше людей слухаючи гостей (істориків, соціологів, антропологів, археологів, етнографів, мистецтвознавців) ефірів моєї авторської програми захоплювались ідеями, що їжа, страви, продукти - це те, що дозволяє краще пізнати себе й іншого, це чудовий інструмент розповіді про історію, культуру, економіку та політику.

Минулого року, з'явилась моя авторська серія випусків "Їжа як культура", це взагалі новий формат аналізу розвитку гастрономічної культури. У ній я не використовую примітивний клікбейт, на кшталт, "як радянська влада змусила забути давні страви", але пояснюю як ідеологія позначалась на культурі застілля, розповідаю про історію сала та розмірковую чому ми так мало знаємо про міську гастрономічну традицію

Інші програми, які сама слухаю із задоволенням:
Українське мистецтво в іменах - Oksana Semenik

Модуль знань - Olha Vernyhorenko, залаштунки та цікаві факти з різних галузей науки

Книгосховище - Olena Huseinova і ви повернете звичку читати та будете розуміти, що відбувається у сучасній українській літературі.

Радіодетектив - це прям заспокійливе, якщо ви любите аудіокнижки, послухайте хоча б один випуск й відчуєте, як може звучати книжка

А ще спепрограми, документалістика, музика та спецефіри.
Якісні програми, голоси фахівців, стандарти медійної етики - це все про Радіо Культура. Хто перебуває у полоні стереотипів, РК не моднє, просто послухайте бодай Радіодетектив й ви переконаєтесь це формат і якість британського Радіо ББС.

Дбайте про свою інформаційну гігієну і споживайте якісний продукт.

Валерій Шевчук, видатний письменник, архівіст та дослідник давньої української літератури, потребує нашої з вами підтримки та допомоги.

У зв’язку із загостренням діабетичної хвороби він протягом останнього місяця вже вдруге потрапив до лікарні на стаціонарне лікування.

Кошти на підтримку Валерія Олександровича можна переказати на його картку:
Райфайзен 4119971011515469
(Шевчук Валерій Олександрович).

Оригінальний допис

Після перегляду "Нескінченності за Флоріаном" люди часом питають, яким чином можна вивчити кольоропис Флоріана Юр'єва. До вашої уваги - невеликий посібник, розроблений автором кольоропису ще в 1959 році

Фільм усе ще можна подивитись у кінотеатрі "Жовтень". Ці вихідні можуть бути останнім вікендом прокату, але це неточно

А у видавництві Савчука є чудова книга про неї, про яку я згадую. І вона дуже важлива, бо її встигла побачити Панченко.