Це неймовірно, але це я на Суспільне Культура. Дякую, Катерині Яковленко на класні питання!
Forwarded from СУСПІЛЬНЕ КУЛЬТУРА
«Відчуваю себе детективом, який по крихтах складає заплутану історію»
Оксана Семенік має успішний англомовний Twitter-блог Ukrainian Art History з понад 32 тисячами підписників. А віднедавна історикиня мистецтва стала авторкою та ведучою радіоблогу «Українське мистецтво в іменах» на Радіо Культура. Там розповідатиме про митців і мисткинь, яких цензурувала радянська влада або які довгий час були забуті.
Про те, що мотивує досліджувати українське мистецтво, про Чорнобиль у художніх творах та про вибір героїв і героїнь для — Оксана Семенік розповіла в інтерв'ю Суспільне Культура.
Оксана Семенік має успішний англомовний Twitter-блог Ukrainian Art History з понад 32 тисячами підписників. А віднедавна історикиня мистецтва стала авторкою та ведучою радіоблогу «Українське мистецтво в іменах» на Радіо Культура. Там розповідатиме про митців і мисткинь, яких цензурувала радянська влада або які довгий час були забуті.
Про те, що мотивує досліджувати українське мистецтво, про Чорнобиль у художніх творах та про вибір героїв і героїнь для — Оксана Семенік розповіла в інтерв'ю Суспільне Культура.
«Доба постів та карнавалів» Стефанія Демчук, Віхола
Важко лишатись обʼєктивною читачкою, коли книгу написала улюблена викладачка з магістратурі історії мистецтва, але книжка дійсно чудова. Ми уявляємо Середньовіччя через багато стереотипів, сформованих поп-культурою. Ніби люди ніяк не розважались, ніякого сексу в Середньовіччі не було, жодних прав у жінок і всі хворіли на чуму. Так от ця книжка, ніби про якесь інше Середньовіччя. А насправді – просто з точки зору дослідниці та історикині, а не міфотворчині.
Дуже цікаво читати про те, як карали за гріхи (спойлер: не так вже й суворо!), або про жінок, які судились проти чоловіків. Дитячі ігри, подарунки на Різдво, страхи та переживання – нічого не змінюється, ми лишаємось людьми. Ще, звісно, дуже цікаво читати про навчання, медицину, процедури для жіночої краси, студентство і взагалі речі, з якими ми майже не асоціюємо так зване темне Середньовіччя. Я дуже швидко прочитала книгу, хоча памʼятаю, що часу тоді на читання майже не було.
Уривок можна почитати на Суспільне Культура.
Зараз у Віхолі чорна пʼятниця і багато знижок, в тому числі на цю книгу. Пост на правах вдячної читачки ❤️
Важко лишатись обʼєктивною читачкою, коли книгу написала улюблена викладачка з магістратурі історії мистецтва, але книжка дійсно чудова. Ми уявляємо Середньовіччя через багато стереотипів, сформованих поп-культурою. Ніби люди ніяк не розважались, ніякого сексу в Середньовіччі не було, жодних прав у жінок і всі хворіли на чуму. Так от ця книжка, ніби про якесь інше Середньовіччя. А насправді – просто з точки зору дослідниці та історикині, а не міфотворчині.
Дуже цікаво читати про те, як карали за гріхи (спойлер: не так вже й суворо!), або про жінок, які судились проти чоловіків. Дитячі ігри, подарунки на Різдво, страхи та переживання – нічого не змінюється, ми лишаємось людьми. Ще, звісно, дуже цікаво читати про навчання, медицину, процедури для жіночої краси, студентство і взагалі речі, з якими ми майже не асоціюємо так зване темне Середньовіччя. Я дуже швидко прочитала книгу, хоча памʼятаю, що часу тоді на читання майже не було.
Уривок можна почитати на Суспільне Культура.
Зараз у Віхолі чорна пʼятниця і багато знижок, в тому числі на цю книгу. Пост на правах вдячної читачки ❤️
Forwarded from СУСПІЛЬНЕ КУЛЬТУРА
Боже, чи немає на цьому широкому світі такої людини, як я, з якою я б могла разом жити, хай би це була й жінка?
Щоденник Ольги Кобилянської — один із найцікавіших текстів письменниці, який має карколомну історію подорожі за океан і назад. Нещодавно його вперше видали без купюр.
Катерина Рудик спеціально для Суспільне Культура дослідила щоденник Ольги Кобилянської, який перевертає усталені уявлення про неї майже догори дриґом.
Щоденник Ольги Кобилянської — один із найцікавіших текстів письменниці, який має карколомну історію подорожі за океан і назад. Нещодавно його вперше видали без купюр.
Катерина Рудик спеціально для Суспільне Культура дослідила щоденник Ольги Кобилянської, який перевертає усталені уявлення про неї майже догори дриґом.
«Алла Горська. Мисткині у просторі тоталітаризму», Олексій Зарецький, Прометей
Алла Горська – це символ покоління шістдесятників, а ще вона неймовірна мисткиня, правозахисниця і засновниця Клубу творчої молоді, де все неможливе (святкування Різдва з колядками, виставки забутих авангардистів, відновлення вистав Курбаса) ставало можливим. Не буду займати вашу стрічку біографією Горської, можете послухати мій подкаст на Радіо Культура на 4 хвилини про це. Давайте про книжку.
Олексій Зарецький – це син Горської та Віктора Зарецького. У цій книзі він аналізує листи, документи КГБ, спогади інших та згадує, що памʼятає сам. Цю книжку абсолютно не нудно і захопливо читати. Вона не для мистецтвознавців, а для любителів історичних книг. Ну, і шанувальників Горської, або для тих, в кого досі лишається питання за що її вбили.
Щиро, я не знала дуже багатьох речей. Зараз мене цікавить так зване народне, традиційне, «селянське» мистецтво. І тут виявляється, що Примаченко була в гостях у Горської, а Зарецький приїздив до неї в село! Мене також ця книга надихнула на те, як можуть бути написані книжки про одну особистість, з якою вже не поговориш і де шукати ці звʼязки та нові факти.
Зараз я читаю іншу книгу з листами та записами Горської. І цей неймовірно цікаво, що для Горської Примаченко і Собачко-Шостак були геніальними художницями, в яких вона вчилась кольору та форм (це можна помітити в ескізах та мозаїках). І це неймовірно, бо якось не дуже вписується в наше уявлення про «соцреалізм» і «високе» мистецтво та «низьке наївне сільське». А ієрархія тут ламається.
До речі, про Примаченко і Собачко-Шостак теж можна послухати в моїй програмі «Українські імена в мистецтві».
Алла Горська – це символ покоління шістдесятників, а ще вона неймовірна мисткиня, правозахисниця і засновниця Клубу творчої молоді, де все неможливе (святкування Різдва з колядками, виставки забутих авангардистів, відновлення вистав Курбаса) ставало можливим. Не буду займати вашу стрічку біографією Горської, можете послухати мій подкаст на Радіо Культура на 4 хвилини про це. Давайте про книжку.
Олексій Зарецький – це син Горської та Віктора Зарецького. У цій книзі він аналізує листи, документи КГБ, спогади інших та згадує, що памʼятає сам. Цю книжку абсолютно не нудно і захопливо читати. Вона не для мистецтвознавців, а для любителів історичних книг. Ну, і шанувальників Горської, або для тих, в кого досі лишається питання за що її вбили.
Щиро, я не знала дуже багатьох речей. Зараз мене цікавить так зване народне, традиційне, «селянське» мистецтво. І тут виявляється, що Примаченко була в гостях у Горської, а Зарецький приїздив до неї в село! Мене також ця книга надихнула на те, як можуть бути написані книжки про одну особистість, з якою вже не поговориш і де шукати ці звʼязки та нові факти.
Зараз я читаю іншу книгу з листами та записами Горської. І цей неймовірно цікаво, що для Горської Примаченко і Собачко-Шостак були геніальними художницями, в яких вона вчилась кольору та форм (це можна помітити в ескізах та мозаїках). І це неймовірно, бо якось не дуже вписується в наше уявлення про «соцреалізм» і «високе» мистецтво та «низьке наївне сільське». А ієрархія тут ламається.
До речі, про Примаченко і Собачко-Шостак теж можна послухати в моїй програмі «Українські імена в мистецтві».
Forwarded from kinotron
А ось розклад сеансів "Нескінченності за Флоріаном" до кінця тижня! Пліз шер
Інформація про фільм:
Нескінченність за Флоріаном
В кіно з 30-го листопада 2023
Хронометраж: 70 хв
Жанр: Документальний
Режисер: Олексій Радинський («Колообіг», «Чорнобиль 22»)
Продюсерка: Люба Кнорозок ("Назавжди-назавжди", "Чорнобиль 22")
Напередодні свого 90-річчя український архітектор Флоріан Юр’єв отримує погані новини. Держава здала в оренду забудовнику його головний архітектурний твір — «Летючу тарілку» на Либідській площі в Києві. Тепер тут має постати черговий торговельний центр. За допомогою молодих архітекторів і активістів Флоріан вирішує зірвати цю сумнівну оборудку. Разом вони поринають у боротьбу за спадщину модернізму з корумпованими посадовцями та скандальними забудовниками
Трейлер
Сторінка фільму з актуальним розкладом сеансів
Cторінка фільму в фб
Інформація про фільм:
Нескінченність за Флоріаном
В кіно з 30-го листопада 2023
Хронометраж: 70 хв
Жанр: Документальний
Режисер: Олексій Радинський («Колообіг», «Чорнобиль 22»)
Продюсерка: Люба Кнорозок ("Назавжди-назавжди", "Чорнобиль 22")
Напередодні свого 90-річчя український архітектор Флоріан Юр’єв отримує погані новини. Держава здала в оренду забудовнику його головний архітектурний твір — «Летючу тарілку» на Либідській площі в Києві. Тепер тут має постати черговий торговельний центр. За допомогою молодих архітекторів і активістів Флоріан вирішує зірвати цю сумнівну оборудку. Разом вони поринають у боротьбу за спадщину модернізму з корумпованими посадовцями та скандальними забудовниками
Трейлер
Сторінка фільму з актуальним розкладом сеансів
Cторінка фільму в фб
Ви не повірите шо, але Bloop Books відкривають свою книгарню «Фундамент» в Українському домі! Я спостерігала, як Андрій, Лєра та Юра тільки запускали інстаграм-магазин. Як вони зростали. А скільки книжок я в них замовила, ви навіть не уявляєте! А тепер це буде простір з книжками, мистецтвом і подіями. І, О СПОЙЛЕР, скоро там буде моя лекція також. Читайте тут і приходьте на відкриття у пʼятницю, 15ого.
Суспільне | Новини
"Фундамент" та "Плекай": у Києві з'явилися дві нові книгарні
Книгарня "Плекай". Книгарня "Фундамент". Нові книгарні Києва. Книгарня в Українському Домі. Де можна здати на продаж вживані книжки. Книжки про мистецтво. — Cуспільне Культура
Forwarded from 🇺🇦 ЇZHAKULTURA. Щодня
Як ви споживаєте інформацію? Слухаєте радіо, підкасти, читаєте новини у інтернет-ЗМІ чи тільки телеграм канали читаєте?
Сьогодні я хочу познайомити вас ближче із Радіо Культура та моїми програми про їжу. Хто щойно підписався, окрім того, що я вже більше 15 років досліджую гастрономічну культуру України, є візіонеркою та засновницею їжакультура й видавництва їжак, частина моєї душі належить роботі на Радіо.
Саме Радіо Культура одним із перших, 6 років тому зважилось на створення програми про їжу як частину нашої культури - "У своїй тарілці". Я добре пам'ятаю, як перші кілька місяців слухачі телефонували й запитували: - чи будуть рецепти?
Та все більше й більше людей слухаючи гостей (істориків, соціологів, антропологів, археологів, етнографів, мистецтвознавців) ефірів моєї авторської програми захоплювались ідеями, що їжа, страви, продукти - це те, що дозволяє краще пізнати себе й іншого, це чудовий інструмент розповіді про історію, культуру, економіку та політику.
Минулого року, з'явилась моя авторська серія випусків "Їжа як культура", це взагалі новий формат аналізу розвитку гастрономічної культури. У ній я не використовую примітивний клікбейт, на кшталт, "як радянська влада змусила забути давні страви", але пояснюю як ідеологія позначалась на культурі застілля, розповідаю про історію сала та розмірковую чому ми так мало знаємо про міську гастрономічну традицію
Інші програми, які сама слухаю із задоволенням:
Українське мистецтво в іменах - Oksana Semenik
Модуль знань - Olha Vernyhorenko, залаштунки та цікаві факти з різних галузей науки
Книгосховище - Olena Huseinova і ви повернете звичку читати та будете розуміти, що відбувається у сучасній українській літературі.
Радіодетектив - це прям заспокійливе, якщо ви любите аудіокнижки, послухайте хоча б один випуск й відчуєте, як може звучати книжка
А ще спепрограми, документалістика, музика та спецефіри.
Якісні програми, голоси фахівців, стандарти медійної етики - це все про Радіо Культура. Хто перебуває у полоні стереотипів, РК не моднє, просто послухайте бодай Радіодетектив й ви переконаєтесь це формат і якість британського Радіо ББС.
Дбайте про свою інформаційну гігієну і споживайте якісний продукт.
Сьогодні я хочу познайомити вас ближче із Радіо Культура та моїми програми про їжу. Хто щойно підписався, окрім того, що я вже більше 15 років досліджую гастрономічну культуру України, є візіонеркою та засновницею їжакультура й видавництва їжак, частина моєї душі належить роботі на Радіо.
Саме Радіо Культура одним із перших, 6 років тому зважилось на створення програми про їжу як частину нашої культури - "У своїй тарілці". Я добре пам'ятаю, як перші кілька місяців слухачі телефонували й запитували: - чи будуть рецепти?
Та все більше й більше людей слухаючи гостей (істориків, соціологів, антропологів, археологів, етнографів, мистецтвознавців) ефірів моєї авторської програми захоплювались ідеями, що їжа, страви, продукти - це те, що дозволяє краще пізнати себе й іншого, це чудовий інструмент розповіді про історію, культуру, економіку та політику.
Минулого року, з'явилась моя авторська серія випусків "Їжа як культура", це взагалі новий формат аналізу розвитку гастрономічної культури. У ній я не використовую примітивний клікбейт, на кшталт, "як радянська влада змусила забути давні страви", але пояснюю як ідеологія позначалась на культурі застілля, розповідаю про історію сала та розмірковую чому ми так мало знаємо про міську гастрономічну традицію
Інші програми, які сама слухаю із задоволенням:
Українське мистецтво в іменах - Oksana Semenik
Модуль знань - Olha Vernyhorenko, залаштунки та цікаві факти з різних галузей науки
Книгосховище - Olena Huseinova і ви повернете звичку читати та будете розуміти, що відбувається у сучасній українській літературі.
Радіодетектив - це прям заспокійливе, якщо ви любите аудіокнижки, послухайте хоча б один випуск й відчуєте, як може звучати книжка
А ще спепрограми, документалістика, музика та спецефіри.
Якісні програми, голоси фахівців, стандарти медійної етики - це все про Радіо Культура. Хто перебуває у полоні стереотипів, РК не моднє, просто послухайте бодай Радіодетектив й ви переконаєтесь це формат і якість британського Радіо ББС.
Дбайте про свою інформаційну гігієну і споживайте якісний продукт.
Forwarded from Український тиждень
Валерій Шевчук, видатний письменник, архівіст та дослідник давньої української літератури, потребує нашої з вами підтримки та допомоги.
У зв’язку із загостренням діабетичної хвороби він протягом останнього місяця вже вдруге потрапив до лікарні на стаціонарне лікування.
Кошти на підтримку Валерія Олександровича можна переказати на його картку:
Райфайзен 4119971011515469
(Шевчук Валерій Олександрович).
Оригінальний допис
У зв’язку із загостренням діабетичної хвороби він протягом останнього місяця вже вдруге потрапив до лікарні на стаціонарне лікування.
Кошти на підтримку Валерія Олександровича можна переказати на його картку:
Райфайзен 4119971011515469
(Шевчук Валерій Олександрович).
Оригінальний допис
Forwarded from kinotron
Після перегляду "Нескінченності за Флоріаном" люди часом питають, яким чином можна вивчити кольоропис Флоріана Юр'єва. До вашої уваги - невеликий посібник, розроблений автором кольоропису ще в 1959 році
Фільм усе ще можна подивитись у кінотеатрі "Жовтень". Ці вихідні можуть бути останнім вікендом прокату, але це неточно
Фільм усе ще можна подивитись у кінотеатрі "Жовтень". Ці вихідні можуть бути останнім вікендом прокату, але це неточно
А у видавництві Савчука є чудова книга про неї, про яку я згадую. І вона дуже важлива, бо її встигла побачити Панченко.
Forwarded from СУСПІЛЬНЕ КУЛЬТУРА
🎨 Українська шістдесятниця Любов Панченко могла святкувати сьогодні свої 76 років. Вона померла 30 квітня 2022 року, не витримавши окупацію міста Буча — художниця голодувала місяць.
Про художницю, яка стала відомою завдяки своїм кольорам, декоративним панно, вишивці та костюмам розповідає історикиня мистецтва Оксана Семенік.
Про художницю, яка стала відомою завдяки своїм кольорам, декоративним панно, вишивці та костюмам розповідає історикиня мистецтва Оксана Семенік.
«Мова-меч. Як говорила радянська імперія», Євгенія Кузнєцова, Твоя підпільна гуманітарка
Русифікація була важливою політикою в часи російської та радянської імперій для асиміляції, «обʼєднання» всіх народів в одне та знищення ідентичності. Так, наприклад, українську висміювали в кіно, театрі, анекдотах – як мову сільську, смішних та недолугих людей. То лі дєло вєлікій і могучій, який був мовою науки, культури, прогресу, міста та карʼєрних зростань. Ви ж про це в курсі, правда? Якщо не в курсі – то ось вам для початку книжка. Але дуже для початку.
Тема, безумовно, важлива. Було навіть декілька цікавих фактів – як-от, що дітей північних народів росії забирали від батьків в інтернати, щоб вчити російської та новому способу життя. Або, що в республіках Середньої Азії за слово рідною мовою били. Ця книжка могла би бути вдвічі меншою або вдвічі більшою. Меншою, бо розділи повторювались багато разів просто різними словами не зрозуміло навіщо. Більшою, бо прикладів можна було навести більше. Бо не всі мають філологічну освіту чи попередньо вивчали цю тему і розумітимуть про що йдеться. Чи ця книга для спеціалістів? Чи для тих, хто тільки усвідомлює русифікацію своєї сімʼї? Не ясно 🤷♀️ Поділ на дуже короткі розділи і ок, і не ок.
Чи читати? Залежно від того, що ви знаєте про русифікацію.
Що сподобалось – пропагандистські плакати.
Русифікація була важливою політикою в часи російської та радянської імперій для асиміляції, «обʼєднання» всіх народів в одне та знищення ідентичності. Так, наприклад, українську висміювали в кіно, театрі, анекдотах – як мову сільську, смішних та недолугих людей. То лі дєло вєлікій і могучій, який був мовою науки, культури, прогресу, міста та карʼєрних зростань. Ви ж про це в курсі, правда? Якщо не в курсі – то ось вам для початку книжка. Але дуже для початку.
Тема, безумовно, важлива. Було навіть декілька цікавих фактів – як-от, що дітей північних народів росії забирали від батьків в інтернати, щоб вчити російської та новому способу життя. Або, що в республіках Середньої Азії за слово рідною мовою били. Ця книжка могла би бути вдвічі меншою або вдвічі більшою. Меншою, бо розділи повторювались багато разів просто різними словами не зрозуміло навіщо. Більшою, бо прикладів можна було навести більше. Бо не всі мають філологічну освіту чи попередньо вивчали цю тему і розумітимуть про що йдеться. Чи ця книга для спеціалістів? Чи для тих, хто тільки усвідомлює русифікацію своєї сімʼї? Не ясно 🤷♀️ Поділ на дуже короткі розділи і ок, і не ок.
Чи читати? Залежно від того, що ви знаєте про русифікацію.
Що сподобалось – пропагандистські плакати.
«Атоми і попіл: глобальна історія ядерних катастроф», Наш формат, Сергій Плохій
Моя мама дивується нащо я у свій вільний час читаю книжки про ядерні катастрофи, Голокост чи якісь інші травматичні події. Але одразу кажу, книжка Плохія не намагається з вас видавити сльозу, це сухий, але досить цікавий нон-фікшн. Плохій взагалі як історик, здається, спеціалізується на темі ядерних катастроф (книжка Чорнобиль: Історія трагедії дуже хороша, про Кубинську кризу ще не читала). Але все ж не всі історії у цій книзі вдалось написати цікаво.
В цій книзі він розповідає 6 історій ядерних катастроф: ядерні випробування на атолі Бікіні (США), Киштимська аварія, (росія) пожежа на станції «Віндскейл» (Британія), аварія на «Три-Майл-Айленді» (США), Чорнобиль і Фукушіма (Японія). Про дві останні ви напевно були найбільше. Я чула і про всі інші, та мало розбиралась, що саме відбулось. І як на мене, найцікавіше було читала про атол Бікіні та Киштим. Ще й тому, що це історії про колоніалізм та атомну програму. Але при тому, що ці дві (майже?) катастрофи колоніально схожі, вони й відмінні. У США інформація була відкритою, евакуація відбувалась і те, що пішло не за планом сприймалось інакше. А історія Киштиму в плані замовчування трагедії потім повторилась у Чорнобилі і показує, наскільки владі було все одно. Аби начальство не сильно кричало.
Місцями було затягнуто, ніби по деяким аваріям він не знайшов цікавих історій чи фактів, чи втомився розбиратись, що сталось. Але то моє враження.
(так, я читаю десь по книжці на місяць, бо все моє читання зараз – це по Примаченко чи історії мистецтва, чи в архівах)
Моя мама дивується нащо я у свій вільний час читаю книжки про ядерні катастрофи, Голокост чи якісь інші травматичні події. Але одразу кажу, книжка Плохія не намагається з вас видавити сльозу, це сухий, але досить цікавий нон-фікшн. Плохій взагалі як історик, здається, спеціалізується на темі ядерних катастроф (книжка Чорнобиль: Історія трагедії дуже хороша, про Кубинську кризу ще не читала). Але все ж не всі історії у цій книзі вдалось написати цікаво.
В цій книзі він розповідає 6 історій ядерних катастроф: ядерні випробування на атолі Бікіні (США), Киштимська аварія, (росія) пожежа на станції «Віндскейл» (Британія), аварія на «Три-Майл-Айленді» (США), Чорнобиль і Фукушіма (Японія). Про дві останні ви напевно були найбільше. Я чула і про всі інші, та мало розбиралась, що саме відбулось. І як на мене, найцікавіше було читала про атол Бікіні та Киштим. Ще й тому, що це історії про колоніалізм та атомну програму. Але при тому, що ці дві (майже?) катастрофи колоніально схожі, вони й відмінні. У США інформація була відкритою, евакуація відбувалась і те, що пішло не за планом сприймалось інакше. А історія Киштиму в плані замовчування трагедії потім повторилась у Чорнобилі і показує, наскільки владі було все одно. Аби начальство не сильно кричало.
Місцями було затягнуто, ніби по деяким аваріям він не знайшов цікавих історій чи фактів, чи втомився розбиратись, що сталось. Але то моє враження.
(так, я читаю десь по книжці на місяць, бо все моє читання зараз – це по Примаченко чи історії мистецтва, чи в архівах)
«Я чую тебе. Сплетіння доль Катерини Білокур та Оксани Петрусенко», Олена Волинська, Віхола
Сьогодні модерувала першу київську презентацію цієї книги. Чесно скажу, спочатку я поставилась досить скептично. Це художня книга. Але на щастя, це скоріше документально-художня, без вигадок – усе підкреплено спогадами, листами, історіями знайомих і це чудово. Тобто можете спокійно цікаво читати про Білокур і не сумніватись у правдивості. Читається, в принципі, на одному подиху. Це легко написана книжка, яку можна порадити і своїй бабусі, і мамі.
Чому і хто така Оксана Петрусенко? Це співачка, яка була дуже популярною у 1930-1940 роки в Україні. Саме вона допомогла стати відомою Білокур. Та, почувши спів Оксани по радіо, надіслала їй малюнок та листа про те, як сильно вона хоче стати художницею, але в селі з нею насміхаються, на навчання не беруть без шкільної освіти, а батьки не підтримують таланту. Білокур наважилась це зробити і – о чудо! – Петрусенко вирішила допомогти їй і розказати впливовим людям про талановиту мисткиню. Та в самої Петрусенко теж була важка доля, до популярності вона довго йшла, були й доноси на неї, і жорстокі чоловіки, і бідність. Тож, мабуть, Петрусенко відчула схожіть важких жіночих доль. Про Білокур тут не переказуватиму, послухайте 4 хв мого подкасту про неї http://ukr.radio/schedule/play-archive.html?periodItemID=3662765
Хочеться, щоб історій про жінок та їх солідарність було більше. Купуйте, читайте
Сьогодні модерувала першу київську презентацію цієї книги. Чесно скажу, спочатку я поставилась досить скептично. Це художня книга. Але на щастя, це скоріше документально-художня, без вигадок – усе підкреплено спогадами, листами, історіями знайомих і це чудово. Тобто можете спокійно цікаво читати про Білокур і не сумніватись у правдивості. Читається, в принципі, на одному подиху. Це легко написана книжка, яку можна порадити і своїй бабусі, і мамі.
Чому і хто така Оксана Петрусенко? Це співачка, яка була дуже популярною у 1930-1940 роки в Україні. Саме вона допомогла стати відомою Білокур. Та, почувши спів Оксани по радіо, надіслала їй малюнок та листа про те, як сильно вона хоче стати художницею, але в селі з нею насміхаються, на навчання не беруть без шкільної освіти, а батьки не підтримують таланту. Білокур наважилась це зробити і – о чудо! – Петрусенко вирішила допомогти їй і розказати впливовим людям про талановиту мисткиню. Та в самої Петрусенко теж була важка доля, до популярності вона довго йшла, були й доноси на неї, і жорстокі чоловіки, і бідність. Тож, мабуть, Петрусенко відчула схожіть важких жіночих доль. Про Білокур тут не переказуватиму, послухайте 4 хв мого подкасту про неї http://ukr.radio/schedule/play-archive.html?periodItemID=3662765
Хочеться, щоб історій про жінок та їх солідарність було більше. Купуйте, читайте
Побачимось на Книжковому?
🔥 31 травня, 16:00-17:00 буду рада обійняти всіх біля стенду РОДОВІД, а бонусом підпишу книжку-каталог з виставки Ukrainian Museum «МАРІЯ ПРИМАЧЕНКО: СЛАВА УКРАЇНІ», де надруковано мій текст про художницю
🌿 1 червня о 16:30 приходьте на Презентація артмонографії "Алла Горська", поговоримо про видатну мисткиню, художниць-шістдесятниць і буде нагода побачити як буде виглядати монографія (сама ще не бачила і дуже цікаво, там теж є мій малесенький текст!)
🔥 31 травня, 16:00-17:00 буду рада обійняти всіх біля стенду РОДОВІД, а бонусом підпишу книжку-каталог з виставки Ukrainian Museum «МАРІЯ ПРИМАЧЕНКО: СЛАВА УКРАЇНІ», де надруковано мій текст про художницю
🌿 1 червня о 16:30 приходьте на Презентація артмонографії "Алла Горська", поговоримо про видатну мисткиню, художниць-шістдесятниць і буде нагода побачити як буде виглядати монографія (сама ще не бачила і дуже цікаво, там теж є мій малесенький текст!)